28 червня 1996 року Україна зробила визначальний крок у зміцненні своєї незалежності, обравши демократичний шлях розвитку та утвердивши принцип верховенства права.

Ухвалення тa введення в дію Верховною Радою України основного закону стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала, що наша Конституція в частині прав, свобод та обов’язків громадян відповідає міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

Українська Конституція справді зоріснтована на гуманістичні ідеали та, правові відносини між суспільством і державою. Такою вона є, зокрема, тому, що, попри колоніальне і тоталітарне минуле, українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Власне, це також робить нас частиною Європи та істотно відрізняє від Росії

Сьогодні, в умовах війни, ми особливо глибоко усвідомлюємо цінність кожного конституційного принципу. Право на життя, свободу, гідність, самоврядування – усе це українці захищають щодня на передовій, в укриттях, у громадах, що продовжують працювати попри окупацію. Конституція залишається дороговказом, який об’єднує українців навколо спільної мети – збереження свободи, гідності та прав людини.