Після активізації ударів по тилу російських військ на півдні одним із головних епіцентрів став Мелітополь і район. Вибухи тут лунають регулярно, а під ударами опиняються як військові об’єкти, так і інфраструктура, яка забезпечує окупаційні війська.
Мелітополь став ключовою ціллю через свою роль у забезпеченні всієї російської армії на півдні України. Про це в ексклюзивному інтерв’ю нам розповів Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці.
Після Криму навантаження перейшло на сушу
За словами експерта, українська кампанія зі знищення тилової інфраструктури почалася не з Мелітополя. Спочатку удари системно завдавали по логістиці Криму. Згодом було уражено й інші критично важливі об’єкти.
“Ми побачили нещодавнє ураження останньої великої паромної залізничної переправи. Це є величезний об'єм, це приблизно 30 цистерн”.
За словами Кузана, Кримський міст не здатен повністю замінити такі вантажні перевезення. Саме тому після ударів по Криму дедалі більше навантаження перейшло на сухопутний маршрут через окуповану частину півдня України.
“І все більше навантаження, відповідно, покладається на сухопутний коридор, тобто по материковій частині України. І Мелітополь, звичайно, є однією з таких ключових вузлових станцій”.
Мелітополь - серце логістики окупантів
Сьогодні Мелітополь для російської армії - це один із головних транспортних вузлів, через який проходить постачання техніки, боєприпасів, пального та живої сили. Місто з’єднує між собою кілька напрямків і фактично працює як логістичний центр окупаційної адміністрації.
“Мелітополь є, звичайно ж, невід'ємною частиною, тому що саме як елемент логістики, на чому тримаються окупаційна влада і окупаційні силовики на цілому півдні”.
Через це удари по місту мають значення далеко за межами самого Мелітополя. Експерт наголошує, що російська логістика на окупованому півдні працює як єдина система.
“Ми бачимо, що вся окупована частина Запорізької області, південь Донецької області - околиці Маріуполя, і Крим, а саме північно-східна частина - це все поєднується в один логістичний ланцюжок”.
Тому удари по окремих вузлах здатні впливати на всю систему постачання.
Які найуспішніші операції Сил оборони у Мелітополі
Оцінювати окремі удари як найуспішніші поки зарано, адже, за словами експерта, кожна операція є унікальною. Однак, такі обстріли показують головну тенденцію - Сили оборони послідовно вибивають ключові елементи російської військової присутності: ППО, штаби, енергетичну інфраструктуру та системи управління.
“Бачимо, що застосування, наприклад, 413-й полк безпілотних систем, який неодноразово в цій місцевості уражав різноманітні об'єкти. Абсолютно яскраві кожні з таких уражень”.
Одним із показових прикладів Сергій Кузан називає знищення зенітно-ракетного комплексу БУК, який прикривався додатковими засобами захисту.
“Тут варто говорити саме про системність, наприклад, зенітно-ракетного комплексу БУК, який був уражений. Полювання на нього було захищено ще й додатковими засобами, але ж це все не допомогло ворогу”.
Ще одним важливим напрямком стали удари по командних пунктах окупантів. А ліквідація командирів має не лише військовий, а й психологічний ефект.
“Ми уразили командний пункт кадирівців. Здається, що це таке - кадирівці, це ж умовно Нацгвардія, а не окупаційні війська, але саме вони здійснюють контроль над цією територією, вони забезпечують там порядок. Ці рускі раби йдуть вперед і бояться свого начальства більше, аніж ворога, тобто нас. І отакі ураження по штабам, коли було знищено не просто якихось рядових кадирівців, а їхніх командирів, це сигнал так само для окупанта, що не такі вже й страшні командири, що насправді кожен з таких кадирівців він може отримати ракету”.
Окремо він згадує удар по Мелітопольській підстанції 150, який вдарив по комунікації та забезпеченню окупаційних сил.
“Після удару по підстанції-150, окупанти залишилися без живлення і порушило комунікацію навіть між військовими підрозділами. Хоча здавалося, що вони мали би мати запасне живлення, а виявилося, що насправді користувалися саме муніципальною мережею. І це призвело до затримок в обміні інформацією між конкретними підрозділами, між цілими групами військ”.
Нагадаємо, електропідстанцію “Мелітополь-150” (раніше було Мелітополь-330, знаходиться на перехресті вулиць Івана Алексєєва та Воїнів-інтернаціоналістів) Сили оборони уразили в ніч на 4 квітня 2026 року.
Саме через неї росіяни планували перекачувати електроенергію з окупованої Запорізької АЕС до Криму та на південь Росії.
Без місцевого підпілля цього б не було
Важливу роль у точності та ефективності ударів відіграє місцевий спротив на окупованих територіях.
“Ми бачимо дуже активну роботу місцевого руху опору, саме на Запоріжжі і в Мелітополі зокрема”.
За словами експерта, саме завдяки інформації від людей на місцях вдалося уразити низку важливих цілей. І йдеться не лише про передачу координат інфраструктури.
“Саме завдяки їхній цінній інформації вже цілий ряд об'єктів було уражено. Було вчинено і диверсії, і підпали, і замахи успішні”.
За словами Сергія Кузана, інформатори з окупації працюють на оперативність - як тільки росіяни відновлюють об’єкт, який був уражений, або перевозять його на нове місце - то після наведення його знову пошкоджують.
