Зарплати на промислових підприємствах у Мелітополі демонструють дешеву робочу силу, яка різко контрастує із російськими регіонами та навіть іншими окупованими територіями.

Журналісти проаналізували заробітні плати у різних регіонах Росії та тимчасово окупованих територіях за допомогою російських сайтів з вакансіями.

Мелітополь: зарплати на рівні виживання

За опублікованими вакансіями окупаційного Центру зайнятості на заводі “Екопромлит” є одразу кілька спеціальностей у ливарному виробництві мають однакову оплату.

Так, обрубщик, заливщик металу, металург-технолог та обрізчик матеріалів отримують 27 тисяч рублів на місяць (без урахування податків). При цьому мова йде про важку фізичну працю у шкідливих умовах.

Росія: у 3-5 разів більше за ту саму роботу

Для порівняння наводимо аналогічні вакансії в Росії. У Ростовській області заливщик металу отримує 88 тисяч рублів на місяць (при 20 змінах).

У Москві ливарнику платять 130 000 - 160 000 рублів. Інженеру-технологу пропонують зарплату 120 тисяч на місяць, а різчик металу отримує від 100 тисяч.

Навіть у відносно близькому до окупованих територій Ростові зарплата втричі вища, ніж у Мелітополі.

Окремо варто звернути увагу на так звану вахтову роботу в РФ. Наприклад, обрубщик у Рязанській області отримає 171 тисячу рублів за 26 днів роботи. Це у 6 разів більше, ніж у Мелітополі. При цьому, працівникам надають житло і харчування.

Інші окуповані території: теж більше

Ситуація парадоксальна: навіть на інших ТОТ платять більше. Наприклад, у Луганську плавильник металу отримує 75 000 - 100 000 рублів. Це утричі більше, ніж в Мелітополі.

У Донецьку середня зарплата різчика металу становить 149 тисяч рублів. Обрубщики отримують від 40 тисяч рублів на місяць.

Так, попри заяви окупаційної влади про “економічне відновлення”, реальні цифри свідчать про інше: промисловість у Мелітополі працює на умовах дешевої експлуатації праці.

За однакову роботу у Росії платять у 3-5 разів більше, на інших ТОТ - у 2-5 разів більше.

Порівняльна таблиця створена за допомогою ШІ

Дотації є - зарплат немає

Показово, що при настільки низьких зарплатах, завод “Екопромліт” входить до групи компаній “Турбоком”. Після окупації це було одним з перших підприємств, які почали працювати у російському економічному просторі. А належать ці компанії зардникам Віталію Плакуну та Ігорю Греджеву.

Віталій Плакун (ліворуч). Фото з джерел прпоагандистів

Ігор Греджев. Скрин з сюжету пропагандистів

Вони представляли мелітопольське машинобудування на російських форумах ще з 2023 року. Нині ж беруть активну участь у пропагандистських заходах та головне - працють на потреби РФ.

А за лояльність до нової “влади” підприємству пообіцяли організувати “постачання продукції на провідні автозаводи Росії”.

На відміну від звичайного бізнесу, ці підприємства отримують системну підтримку з боку держави-окупанта. Адже компанії “Турбоком” одними із перших у регіоні отримали мікропозику з державною підтримкою - під 4% річних.

Крім того, підприємства включені до так званої “вільної економічної зони”. Вона передбачає податкові пільги, спрощене митне регулювання і преференції для роботи з російським ринком.

Тому виникає логічне запитання: чому при наявності фінансування зарплати залишаються мінімальними.