У Мелітополі прізвище Романцових десятиліттями асоціювалося з культурою та грацією. Засновники ансамблю «Райдуга» Станіслав і Світлана Романцови виховали не одне покоління танцівників. Однак повномасштабна війна та окупація міста проявили справжнє обличчя «культурної еліти». Поки батьки намагалися «не світитися», їхній син Руслан вирішив, що прихід загарбників — це його зірковий час для стрибка в чиновницьке крісло.
Сімейний підряд: від «Райдуги» до «русского мира»
Станіслав Романцов, Заслужений працівник культури України, довгі роки очолював Палац культури ім. Т.Г. Шевченка. Його поважали й цінували. Але після лютого 2022 року родина обрала шлях колаборації. Старші Романцови довго намагалися зберігати видимий нейтралітет, але зрештою «здалися»: Станіслава помітили на кадрах пропаганди, де він приймає подяку з рук гауляйтера Євгена Балицького.
На фото Станіслав і Світлана Романцови разом із керівниками окупаційної влади Мелітополя
Однак найактивнішу позицію зайняв їхній син — Руслан Романцов. Майстер спорту та семиразовий чемпіон України з бальних танців до війни працював балетмейстером у батьківській «Райдузі». З приходом росіян він вирішив, що старих заслуг замало, і захотів реальної влади.
Кар’єрний злет і жорстке приземлення
На початку квітня 2022 року Руслан Романцов забажав очолити окупаційний «Департамент культури, спорту та молоді». За даними слідства СБУ, він особисто обдзвонював творчі колективи міста, змушуючи їх виводити дітей на пропагандистські заходи до 9 Травня, наражаючи неповнолітніх на небезпеку.
Але амбіції Романцова-молодшого швидко розбилися об сувору реальність окупаційних чвар. Його кар’єра в так званому Таврійському уряді не склалася:
Крах №1: Він претендував на посаду начальника об’єднаного відділу культури та спорту, але програв конкуренцію іншому зраднику — Андрію Бойку.
Крах №2: Руслана «понизили» до директора ПК ім. Шевченка (на місце батька). За повідомленнями навіть проросійських Z-каналів, він «не впорався» і тут.
У підсумку, не здобувши слави у нових господарів, Романцов утік із Мелітополя до Криму, залишивши в місті дружину та двох дітей. Окупанти у своїх пабліках прямо підозрювали його в неадекватності.
скриншот пабліка окупантів
«Мова танцю» в тіні кримінальної справи
Останнім часом про колишнього «міністра культури» майже нічого не чути. Востаннє він «сплив» у пропагандистських новинах як керівник ансамблю «Райдуга» (ймовірно, це єдине, що йому ще довіряють), проводячи майстер-клас із вальсу для людей із порушеннями слуху.
скриншот тг-каналу окупантів
Однак за «красивими» картинками у стилі «розмова мовою танцю» ховається сувора юридична реальність. Поки Руслан навчає вальсувати учасників товариства глухих, українське правосуддя почало говорити з ним мовою Кримінального кодексу.
Запрошення до прокуратури
Олександрівський районний суд Запоріжжя дозволив проведення спеціального досудового розслідування (in absentia) щодо Руслана Романцова.
У чому обвинувачують фігуранта:
Ч. 5 ст. 111-1 КК України: Добровільне зайняття посади в незаконних органах влади.
Діяльність: Організація пропагандистських заходів, схиляння педагогів до співпраці з ворогом, узурпація функцій українських органів влади.
СБУ зібрала солідну доказову базу: свідчення очевидців, записи негласних слідчих дій і матеріали з відкритих джерел. Романцова офіційно оголошено в державний та міжнародний розшук.
Втрачена честь
Сьогодні прокурор наполегливо запрошує Руслана Романцова з’явитися для ознайомлення з матеріалами справи.
скриншот повістки прокуратури
Звісно, зрадник навряд чи приїде до Запоріжжя добровільно. Це означає, що найближчим часом справу розглянуть заочно, і балетмейстер отримає цілком реальний строк — до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Високих посад у окупантів Романцов так і не здобув, зате повагу земляків і чесне ім’я своєї родини втратив безповоротно. Тепер його «сценою» на довгі роки може стати камера в українській в’язниці, а не паркет Палацу культури.
