Комунарський районний суд Запоріжжя виніс вирок 50-річному Олегу Пономаренку. До повномасштабного вторгнення він обіймав скромну посаду лісника в Богатирському лісництві, але після приходу російських військ вирішив, що окупація — це чудова нагода «вибитися в люди».

Від рядових співробітників до «верхівки» лісгоспу

Олег Пономаренко (30.05.1975 р.н.) — уродженець села Волчанське. До 2022 року він працював у структурі ДП «Мелітопольське лісове господарство», виконуючи звичайні обов’язки лісника. Однак після початку окупації його амбіції різко зросли. Уже в березні 2022 року, у перші місяці повномасштабного вторгнення, Пономаренко одним із перших пішов на контакт із загарбниками.

Олег Пономаренко. фото з відкритих джерел

За добровільну згоду працювати в незаконно створеному «Мелітопольському лісовому господарстві» він отримав від окупантів «підвищення» — посаду начальника виробничої дільниці Богатирського лісництва.

Олег Пономаренко. скрін з пропагандистського сюжету

Чим «відзначився» пособник ворога, згідно з матеріалами кримінальної справи:

• Ліс для бліндажів: Користуючись своїми знаннями місцевості та практичними навичками, Пономаренко особисто керував процесом вирубки лісу, який потім йшов на будівництво укріплень і бліндажів для армії РФ.
• Агітатор і вербувальник: Увійшовши до штабу підприємства, він не просто працював, а активно схиляв своїх колишніх колег до зради. Тих, хто сумнівався, він переконував, що «Росія тут назавжди», обіцяючи високі зарплати в рублях. А також активно давав інтерв’ю на камери пропагандистів, допомагаючи встановлювати окупаційний режим.
• Фінансовий слід: У руках слідства опинилися відомості за жовтень 2022 року, де навпроти прізвища Пономаренка стоять його підписи за отримання «матеріальної допомоги» та зарплати від окупаційної адміністрації.

Свідчення колег: «Ніхто не змушував»

Ключовими у справі стали показання свідків — колишніх колег Пономаренка, які виїхали на підконтрольну Україні територію. Колишній колега підтвердив, що бачив Пономаренка в пропагандистських сюжетах викраденого ТГ-каналу «РІА-Мелітополь» наприкінці 2023 року, де той вальяжно розповідав про «заготівлю дров» під егідою РФ.

Інший свідок розповів про знакову зустріч у березні 2022 року. Тоді окупанти представили свого «керівника», і Пономаренко був серед тих, хто зустрів його з схваленням. Свідки, які працювали з ним до війни, підтвердили в суді: жодного тиску на Пономаренка не чинилося. Поки інші співробітники лісгоспу, ризикуючи життям, виїжджали на підконтрольну Україні територію, Олег Олександрович добровільно одягнув форму з чужими відзнаками.

«Нікого насильно не змушували залишатися на посадах. Усі, хто хотів виїхати — виїхали безперешкодно», — розповів колишній колега.

Вирок: 15 років і повна конфіскація

Судовий процес відбувався в режимі спеціального провадження (заочно), оскільки обвинувачений переховується на окупованій території. Судові повістки були в установленому порядку розміщені в газетах «Урядовий кур'єр» і «Голос України», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора.

Суд визнав провину Пономаренка повністю доведеною за ч. 2 ст. 111 КК України (Державна зрада в умовах воєнного стану). Рішення суду: 15 років позбавлення волі Конфіскація всього майна Заборона на роботу в органах влади на 3 роки.

Термін покарання почне відраховуватися з моменту його фактичного затримання. Інформація про вирок буде опублікована в офіційних ЗМІ, щоб кожен колабораціоніст розумів: забуття не буде, а розплата — лише питання часу.

До окупації Пономаренко був рядовим лісничим, а стрімке «кар’єрне зростання» до начальника ділянки відбулося саме завдяки співпраці з ворогом. Це важливий штрих, який ще раз підкреслює: окупанти роздавали керівні крісла не за професійні заслуги, а за лояльність і готовність зраджувати. Тепер «кар’єрний злет» Пономаренка офіційно зафіксовано в матеріалах кримінальної справи, а термін у українській в’язниці стане логічним завершенням його служби окупантам.