У Комунарському районному суді Запоріжжя зафіксували фінальні свідчення мешканки Мелітополя у справі про депортацію окупантами мешканців Мелітопольщини та Бердянщини. Деталі із залу суду – передають журналісти
Олена, остання з трьох потерпілих по справі, розповіла, як під дулом автомата її змушували підписати відмову від російського паспорта, щоб створити формальний привід для депортації. Та як згодом жінку силоміць вивезли за межі окупованої області.
Контекст: Хто і за що стоїть перед судом
Четверо представників окупаційної влади, за версією слідства, відповідальні за депортацію «неугодних» українців з окупованих територій Мелітопольського та Бердянського районів:
Олег Колтунов – очільник окупаційного «МВС», який нібито затверджував депортації.
Костянтин Разигрін та Олег Ступішин – керівники міграційної служби, за версією слідства: відповідальні за юридичне «оформлення» виселення.
Олег Кокуш – заступник відділу імміграційного контролю, який, за словами потерпілих, супроводжував людей до кордону.
Їм інкримінують порушення законів та звичаїв війни. Раніше вже детально описували біографії цих осіб
Зліва на право: Колтунов, Разигрін, Ступішин, Кокуш, підозрювані у скоєнні вонного злочину. Фото з відкритих джерел
Суд проходить заочно, оскільки звинувачені находяться на тимчасово окупованій території. Але їм повідомили про засідання – відправили повістки у суд через електронну пошту. Обвинуваченим також призначили державних захисників з центру безоплатної правової допомоги.
Як діють окупанти: нічні обшуки та погрози
Журналісти повідомляють із зали суду 11 березня: розгляд справи, що триває близько пів року, перейшов до фінальної стадії. Третя потерпіла детально описала механізм депортації, який застосували до неї загарбники.
Раніше, у січні 2026 року, свідчення надала інша мешканка Мелітопольщини, яку за свідченнями місяцями тримали в неволі перед депортацією.
Історія потерпілої Олени почалася у березні 2023 року. Далі з її слів: о четвертій ранку до помешкання ввірвалися офіцери ФСБ та солдати. Жінку звинуватили в участі у групі спротиву.
Допит тривав близько чотирьох годин. Весь цей час за спиною жінки стояв солдат із направленим на неї автоматом. Окупанти вилучили всі оригінали документів: паспорти, свідоцтва та гаджети.
«Під час допиту ці люди змінювалися. Тобто через кожну годину ставав інший, направляв на мене автомат».
Окупанти, за словами Олени, змусили її підписати папір про відмову від російського паспорта «через політичні переконання». На прохання повернути хоча б українські документи, вони відповіли: «Чекайте, перевіримо і вам повернемо».
Бюрократична пастка: ідентифікація особи без документів
Документи не повернули до самої депортації. Після вилучення паспортів потерпіла, за її словами, опинилася у бюрократичній пастці.
Пересуватися містом без документів було неможливо через постійні патрулі. Щоб легалізуватися, потерпілій довелося пройти процедуру «ідентифікації особи», яку повністю контролювала ФСБ.
Олена свідчить: мала за 12 днів зібрати купу довідок, перекласти їх на російську та завірити у нотаріуса. В анкетах вимагали вказати дані родичів у «недружніх країнах», їхні емейли та телефони. За будь-яку помилку в цифрах погрожували «наслідками». Процес затягнувся на місяці.
«Ідентифікація особистості проходить під наглядом ФСБ. Оскільки відносно мене вже була відкрита кримінальна справа з їхнього боку, це було постійно під їхнім контролем».
Будівля Міграційної служби РФ у Мелітополі.
Депортація
Через рік – у березні 2024 року, до потерпілої знову навідались окупанти. Знову четверта ранку, знову вибиті двері. Олена свідчить: її кинули обличчям до стіни, від чого жінка знепритомніла. Коли прийшла до тями, побачила людей з електрошокерами.
За словами Олени, їй дали 5 хвилин на збори, одягли на голову мішок і відвезли до міграційної служби. Там зачитали документ: нібито рішення про її депортацію було прийняте ще 27 лютого, і оскільки вона «не виїхала сама», її вивозять силоміць.
Жінку разом з іншою потерпілою, посадили в білий мікроавтобус, салон якого був повністю затягнутий поліетиленом. Шлях депортації пролягав через окуповані території України та південні регіони РФ до кордону з Грузією
Вивезення здійснювалось примусово, виконавця Олена впізнала як підсудного Олега Кокуша. Який за її словами, він погрожував розправою у разі повернення мешканок на окуповану територію.
Після цього жінкам повернули українські паспорти та виштовхали в бік грузинського пункту пропуску «Верхній Ларс».
Фінал слідства: хто відповість за воєнний злочин
Прокурор Микита Маневський у коментарі підкреслив, що свідчення всіх потерпілих збігаються. Примусове переміщення цивільних осіб є прямим порушенням Женевської конвенції та кваліфікується як воєнний злочин.
«Існує пряма заборона у Женевській конвенції саме щодо переміщення (цивільних громадян, авт.): як індивідуального (коли одна особа переміщується з певних мотивів), так і колективного (як-от історичні приклади, коли переміщувалися цілі народи або соціальні групи в інші місця).
В обох випадках це вважається прямо забороненим і кваліфікується як серйозне порушення, що є воєнним злочином».
Слідство надало докази, що вивезення українок через територію Росії до кордону з Грузією не було «евакуацією» чи добровільним виїздом, а чітко спланованим актом примусу.
Серед письмових доказів:
копії так званих «рішень про депортацію»;
листи окремих потерпілих, де зазначається про неотримання російського паспорта як підставу;
заборона на в’їзд до РФ строком 21, а для однієї з потерпілих на 35 років;
публікації у російських пропагандистських медіа, які підтверджують причетність поліцейських до примусової паспортизації та затверджують їх посади;
відео депортацій;
«З показань свідків вбачається, що деяких [приводів для депортації, авт.] фактично взагалі не було, але виключно були якісь інші мотиви для органів окупаційної влади», – зазначив прокурор Микита Маневський у коментарі журналістам.
Засідання Комунарського суду у Запоріжжі 11 березня 2026 у справі про депортацію українок з окупованих Мелітопольського та Бердянського району.
Наразі етап збору доказів офіційно завершено. Наступний крок – судові дебати. Це фінальна стадія перед оголошенням вироку.
Суд продовжує розгляд справи за статтею 438 КК України (Порушення законів і звичаїв війни). Обвинуваченим – Олегу Колтунову, Костянтину Разигріну, Олегу Кокушу та Олегу Ступішину – загрожує до 12 років позбавлення волі. Всі вони наразі перебувають у міжнародному розшуку.
