Ветеран Роман Чернєв — волонтер, колишній поліцейський та бойовий медик морської піхоти родом із Мелітопольського району.

Волонтерство та служба: шлях до підтримки інших

Зараз він обіймає посаду заступника директора з питань ветеранської політики в Запорізькому обласному центрі національного спротиву. Тут він допомагає військовослужбовцям та своїм побратимам повернутися до нормального життя після фронту.  Історію ветерана розповіли на сайті Запорізької обласної державної адміністрації.

Дитинство Романа минуло на Мелітопольщині: село Ботієве, навчання в Мелітополі. У 2014 році він працював у Донецьку начальником служби безпеки однієї приватної компанії. Там вперше опинився «на підвалі», коли відмовився видати сепаратистам особисті справи співробітників.

«Після цього я з сім’єю виїхав із Донецька. З 2014 по 2017 рік у Запоріжжі займався волонтерською діяльністю: допомагав евакуювати людей із Луганської та Донецької областей, шукав їм житло та гуманітарну допомогу», — згадує Роман.

У 2017 році він приєднався до Національної поліції України, служив у батальйоні поліції особливого призначення в зоні АТО, а згодом — ООС. У 2020 році Роман отримав статус учасника бойових дій.

Полон та партизанська діяльність у Мелітополі

Повномасштабне вторгнення Росії застало Романа в Мелітополі.

«Ми допомагали евакуюватися адміністрації та поліції, патрулювали місто, щоб не було мародерства. Потім був наказ вийти до Запоріжжя безпечними шляхами. З лютого по березень я залишався в Мелітопольському районі та займався партизанською діяльністю, передавав нашим силам інформацію про противника. За моїми даними, наші хлопці спрацювали на відмінно», — розповідає він.

Наприкінці березня 2022 року Романа взяли в полон.

«Мене били, катували, допитували. Провів у полоні кілька місяців, але вдалося вирватися майже дивом», — ділиться ветеран.

 

Знову на фронті та волонтерство

Після звільнення з полону Роман виїхав до Запоріжжя, пройшов реабілітацію та продовжив волонтерську діяльність. Серед перших допомагав із гуманітарною допомогою у звільненому Херсоні: возив генератори, ремонтував машини.

«У 2023 році я знову пішов служити до ЗСУ, у 38-му окрему бригаду морської піхоти. Я був старшим бойовим медиком та інструктором із тактичної медицини. Після полону здоров’я вже не дозволяло штурмувати, але як медик я виконував свої обов’язки», — пояснює Роман.

Після проходження ВЛК наприкінці 2024 року він отримав третю групу інвалідності та був звільнений зі служби, але довго без діла не сидів. У Приазовській сільській адміністрації він почав працювати з ветеранами, допомагав з адаптацією та працевлаштуванням. З 1 січня 2026 року Роман Чернєв став заступником директора з питань ветеранської політики Запорізького обласного центру національного спротиву. Він будує роботу за принципом «рівний — рівному».

«Ми допомагаємо ветеранам адаптуватися до цивільного життя — це реабілітація, працевлаштування, гранти на власну справу, допомога з житлом. Багато моїх побратимів після АТО кажуть: “Я не знаю, чим можу займатися”. Ми запитуємо про досвід: хто був командиром відділення — може стати менеджером з управління персоналом, хто займався евакуацією — логістом. Військовий досвід ми перекладаємо в цивільний», — розповідає він.

Друга освіта та особиста місія

Роман також бере участь у програмі «На щиті», організовує церемонії прощання з загиблими захисниками України. Він продовжує вчитися, здобуває другу вищу освіту за спеціальністю «соціальна робота» та регулярно здає кров як донор.

«З 2018 року я здаю кров кожні 60 днів. Хочу допомагати людям. Після війни, після списання виникає відчуття, що ти маєш зробити більше. Я намагаюся робити більше — як донор, як волонтер, як фахівець із ветеранської політики», — підсумовує Роман Чернєв.