Край мелітопольський – це не лише соковита черешня, а й локації, які могли б позмагатися з Португалією чи Стоунхенджем. Журналісти пройшлися вулицями Запоріжжя з фото знайомих місць, аби перевірити: чи впізнають містяни та переселенці символи мирної Мелітопольщини?
Від яскравих парасольок до стародавніх печер – реакції людей виявилися напрочуд емоційними. Хтось згадував дитинство, а хтось щиро дивувався, що «український Стоунхендж» знаходиться зовсім поруч.
Хочете побачити щирі емоції запоріжців та згадати рідні краєвиди? Дивіться повну відеоверсію опитування на нашому каналі:
Від «іспанських» вулиць до легендарного Оленя
Перше фото – «Алея ширяючих парасольок». Це не Португалія, Турція чи Іспанія з їхніми «вуличками парасольок». Це сквер «Дружби народів» у Мелітополі. До окупації майже три сотні кольорових куполів були головним інста-місцем міста. Сьогодні ж, за даними соцмереж, інсталяція зникла.
Запоріжці плутали локацію з Одесою чи навіть Бердянськом, проте ті, хто хоч раз бував у Мелітополі напередодні повномасштабного вторгнення, одразу згадували оновлене місто.
«У Мелітополі я знаю пам’ятник Висоцькому. Біля нього зробили дуже гарний універмаг. Ми коли зайшли туди – це було шикарно. Я думаю: Боже, що вони (окупанти, авт.) там зараз зробили!», – ділиться пані Антоніна, мешканка Запоріжжя.
Коли черга дійшла до фото Золотого Оленя, усмішки з'явилися на обличчях майже кожного. Ця скульптура на в'їзді до Кирилівки – справжня «зірка» сімейних фотоальбомів. Цікаво, що роги оленя колись були справжніми (їх привезли з острова Бірючий), але через надмірну «любов» туристів їх доводилося відновлювати щонайменше п'ять разів.
«Олень – це поворот на Кирилівку. Ми там фоткались багато з цим оленем», – згадують брат і сестра з Енергодару, які зараз також знайшли прихисток у Запоріжжі.
Сакральна Кам'яна Могила: старіша за піраміди
Найбільше захоплення, але і нерозуміння викликали знімки Кам’яної Могили. Це унікальне місце під селищем Мирне.
За данними Ірини Лобанової, колись головного зберігача фондів музею Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила» у інтерв’ю Радіо Свобода – Кам'яна Могила старше за єгипетські піраміди.
У цьому ж інтерв’ю йдеться: 12 мільйонів років тому тут шуміло Сарматське море, а сьогодні – понад 80 печер (Дракона, Бика, Відьмака) зберігають петрогліфи давніх людей. Сюди двічі приїжджав для медитацій сам Далай Лама (авт. духовний лідер тибетського буддизму).
«Я думаю, що це Кам’яна могила. У нас, насправді, дві такі пам'ятки – у Донецькій області і в Запорізькій. Мелітополь останні 2-3 роки перед війною дуже розбудувався: це була і ковзанка, і палац спорту. Дуже багато крутого зробили – молодці», – розповідає Олег Балабан, переселенець із Бердянська.
Сьогодні Кам’яна Могила окупована та розграбована росіянами. З 2023 року експонати «Кам’яної Могили»: петрогліфи, кераміку, знаряддя кам’яного віку, регулярно вивозять до Криму та Росії – під виглядом тимчасових виставок.
Територію нищать військовими роботами й псевдорозкопками, а світові намагаються показати це як «турботу про спадщину».
А хто саме стоїть за розкраданням унікальної пам’ятки: як привласнюють українську історію, які скарби зникли та чи можна їх повернути.
«Люди землі»: слова підтримки для тих, хто чекає
Опитування швидко переросло з архітектурного квізу в щиру розмову про дім. Пані Антоніна, ледве стримувала сльози, говорячи про стійкість переселенців:
«Я хочу сказати всім мелітопольцям, що вони дуже хороші люди. Вони не прагнуть виїжджати будь-куди за кордон. Це люди землі. Вони мають надію повернутися на свою землю. Хотілось би, щоб держава їм більше допомагала», – каже пані Антоніна.
Енергодарці та бердянці, які самі втратили дім, бажають мелітопольцям лише одного:
«Повернутись скоріше під український прапор, під український стяг і жити у єдиній унітарній соборній державі», – бажає Олег Балабан з Бердянську.
Для мешканців Запорізької області Мелітополь, Кирилівка та Кам’яна Могила – це не просто точки на карті, це частина ідентичності. Місця, куди обов’язково повернуться люди, щоб знову фотографуватися під парасольками та зустрічати захід сонця в степу.
