Що тримає мелітопольців та містян у Запоріжжі? Прифронтовому місті, де обстрілами пошкоджено кожен четвертий багатоповерховий будинок, а сирени за минулий рік сумарно волали три місяці поспіль. 

Попри небезпеку, сотні тисяч людей залишаються тут, і кожен п'ятий у місті – переселенець. За даними голови ЗОВА Івана Федорова, станом на кінець 2025 року в місті мешкає близько 800 тисяч людей, з яких до 200 тисяч – це ВПО. 

Запоріжжя стало тимчасовим домом для тих, хто чекає на деокупацію півдня. І особливо міцним є зв'язок міста з Мелітополем. 

Що ВПО тримає у Запоріжжі

Для багатьох мелітопольців Запоріжжя – це не просто тимчасовий притулок, а стратегічна дистанція, "передпокій" власного дому. 

Олег, мешканець Мелітополя, чітко формулює позицію більшості своїх земляків: його тримає близькість до рідного міста:

«Близькість до рідного міста та віра у Козацький край. Виїжджати планую – тільки у бік Мелітополя».

Схожої думки дотримується і начальник Приазовської селищної військової адміністрації Андрій Орлов:

«Запоріжжя – це місто-форпост. Де я ще можу бути, як не в місті, яке робить усе можливе для звільнення області? Тут люди, з якими я завжди знаходжу спільну мову, люди Мелітопольщини, про яких я маю обов’язок піклуватися та мотивувати їх жити далі», – пояснює Андрій.

Що тримає у Запоріжжі містян

Порівнюючи мотивацію переселенців та корінних запоріжців, можна помітити цікаву закономірність: якщо для ВПО місто є символом боротьби за повернення та новим соціальним хабом, то для містян Запоріжжя – це коріння, яке неможливо вирвати. 

Мешканку Ірину тримають могили батьків та безумовна любов до рідних вулиць. А Михайло Ілліч Мельников чесно зізнається, що попри страх і «тремтіння м’язів» від обстрілів, на переїзд просто немає фінансових можливостей. 

Водночас для обох категорій спільними "якірними" причинами є:

• Родина та соціальні зв’язки: Мирослава з Полог тримається за родину, друзів та церкву, що дарують відчуття нового життя, а запоріжець Кирило не уявляє евакуації без свого кола спілкування.

• Служба та робота на перемогу: Військовослужбовці, як Андрій Єрмоленко, залишаються за наказом. Тоді як цивільні, наприклад Олексій із Мелітопольського району, бачать у своїй праці внесок у майбутнє. 

«Якщо в тебе є сила, ти не маєш думати лише про влаштування свого комфорту, ти маєш працювати і вкладатися в державу», – переконаний Олексій, який відхиляє пропозиції з-за кордону заради роботи в прифронтовому центрі.

• Відсутність альтернатив та страх невідомості: Запоріжець Ярослав та ВПО з Полог Дар’я зізнаються, що часто вибір диктує відсутність перспектив в інших регіонах або банальна відсутність іншого житла.

У підсумку, Запоріжжя сьогодні тримається на людях, які перетворили свій біль на стійкість. Мелітопольці обирають це місто, бо воно пахне домом і дає надію на шлях назад. 

Містяни ж залишаються, бо Запоріжжя – це і є дім, який вони не готові покинути в найважчі часи. Різниця лише в точці відліку: одні захищають своє минуле, інші будують тут трамплін у своє деокуповане майбутнє.