Незважаючи на люті морози, багатогодинні перевірки і важкий піший перехід, мешканці окупованого Мелітополя продовжують виїжджати через білорусько-український кордон.

Один з таких маршрутів через Мокрани – Доманово детально описала жінка, яка виїжджала з окупованого Мелітополя до «вільної» України наприкінці січня. Дорога з Мелітополя: пересадки та екстремальний холод Шлях розпочався в Мелітополі і пролягав через Донецьк. До нього пасажири їхали мінівеном, після чого пересіли в бусик на вісім місць. За словами пасажирки, транспорт був теплим, але нерівномірно:

«Бусик теплий, але на задніх місцях холодно ногам, а зверху жарко. Краще брати самонагріваючі грілки, особливо взимку». Незважаючи на сильний сніг і морози до −27 градусів вночі, поїздка пройшла без пригод», — розповідає мелітопольчанка.

 

Ночівля в Мокранах

У Мокранах група зупинилася на ніч у двох гостьових будиночках — на п'ять і чотири особи. Умови були базовими, але дозволили відпочити перед проходженням кордону. Найбільш напруженою частиною маршруту стала перевірка в Танюшівці на території окупованої Луганської області.

«Забрали всі паспорти, які були: український внутрішній, прострочений закордонний, російські — внутрішній і закордонний. Перевіряли телефон, гортали чати, запитували про родичів з обох сторін, роботу, куди їду і до кого».

За словами жінки, розпитування були докладними і тривалими.

Білорусь: увага до прописки та грошей

При в'їзді до Білорусі прикордонники додатково цікавилися реєстрацією за місцем проживання. На виїзді перевірки були ще суворішими:

«Дуже уважно перевіряли багаж і фінанси. Телефон брали, але питань по ньому не задавали - тільки стандартні: звідки, куди, до кого».

Український кордон: коректно і без тиску

На українському боці ситуація виявилася спокійнішою. Жінка пред'явила український внутрішній паспорт і російський закордонний паспорт.

«Про український внутрішній запитали — сказала, що не брала. Питань це не викликало. Паспорт не рвали, не погрожували, все коректно».

Перевірки стосувалися маршруту, адрес родичів, термінів перебування і планів на повернення. «Сказала, що повертатися не збираюся. Телефон перевірили, але без претензій». Піший перехід: сніг і валізи Піша ділянка в Доманово виявилася однією з найскладніших через погоду.

«Дорога погано прибрана. Валізу на коліщатках котити майже неможливо — буксує в снігу. Краще брати легкий багаж, особливо взимку».

На весь процес — від перевірок до переходу — у групи з восьми осіб пішло близько трьох годин. Окремо жінка подякувала волонтерам, які працюють на переході:

«Волонтерам велике спасибі — все чітко, відпрацьовано».

Чергова історія виїзду ще раз показує, наскільки складним і виснажливим залишається шлях для жителів окупованих територій, включаючи Мелітополь і Мелітопольський район. Навіть за відсутності формальних порушень людям доводиться проходити через багаторівневі перевірки, холод, фізичне напруження і постійний стрес — лише для того, щоб виїхати з окупації.