Російська пропаганда зайшлася у «праведному» гніві: центральні ЗМІ РФ тиражують новину про те, що український суд «звіряче» засудив чиновницю з Мелітополя до 10 років ув’язнення «всього лише за організацію виставки картин людей з інвалідністю».
Однак, якщо придивитися до деталей справи Наталії Мяхтеневої, стає зрозуміло: виставка була лише цинічною ширмою, а реальні «заслуги» зрадниці значно масштабніші й похмуріші.
Наголошуємо, що першими про діяльність зрадниці, яка грає на долях людей з інвалідністю
Виставка як «білий шум» окупації
РИА Новости та інші рупори Кремля намагаються подати вирок Тернопільського міськрайонного суду від 5 січня 2026 року як акт безглуздої жорстокості. Мовляв, жінка просто допомагала людям з інвалідністю у парку Горького в серпні 2022 року.
скріншот ЗМІ окупантів
Насправді ж слідство і суд встановили: цей захід був класичною пропагандистською акцією. У той час, коли багато колаборантів ще боялися «світитися», Мяхтенева з ентузіазмом роздавала інтерв’ю, позувала на тлі триколорів і використовувала вразливих людей для створення картинки «мирної та турботливої Росії». Саме ця медійна активність стала її вхідним квитком до окупаційної ієрархії.
скріншот тг-каналу окупантів
Не лише картини: примус до паспортизації
За організацію «правильної» картинки Мяхтеневу нагородили посадою «начальника відділу центру зайнятості» у структурі окупаційного Міністерства праці. І саме тут почалася її основна діяльність, про яку мовчать російські ЗМІ.
За свідченнями численних очевидців, на своїх прийомах чиновниця займалася не стільки працевлаштуванням, скільки ідеологічною обробкою:
Паспортний шантаж: Мяхтенева прямо заявляла безробітним мелітопольцям, що допомога і робота можливі лише після здачі українського паспорта та отримання «двоголового» документа РФ.
Вербування молоді: Вона проводила «просвітницькі» тури школами, переконуючи випускників пов’язувати своє майбутнє виключно з агресором.
Легалізація окупації: Вона добровільно очолила підрозділ в органі, який узурпував функції української влади, свідомо працюючи на зміцнення режиму.
Кар’єрний злет і падіння «колобка»
Цікаво, що «любов» окупантів до своїх прислужників нетривала. За даними мелітопольських ресурсів, уже до 2024 року ентузіазм Мяхтеневої перестав вражати кураторів. Її понизили з посади начальниці до «головної спеціалістки».
Ймовірно, на «жирне» місце знайшли молодшого або більш лояльного кандидата, або ж Наталія просто не впоралася з новим викликом — роботою з величезним потоком російських військових, які повертаються з фронту з ПТСР. Втім, пониження на посаді не знімає відповідальності за добровільну співпрацю з ворогом у найтяжчий період.
Подвійні стандарти «правосуддя»
Особливо цинічно нарікання пропагандистів виглядають на тлі того, що відбувається в самому окупованому Мелітополі. Поки російські ЗМІ називають 10 років за колабораціонізм «надмірним» строком, їхні власні «суди» роздають по 12–15 років українцям за незначні грошові перекази в Україну, дописи або навіть лайки в соцмережах чи зберігання української символіки.
На цьому тлі вирок Мяхтеневій — 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна — виглядає абсолютно законною та виваженою відповіддю держави на державну зраду.
Суд ухвалив вирок заочно (in absentia), оскільки зрадниця переховується на окупованій території. Крім того, все майно Мяхтеневої буде конфісковане, а сама вона на 15 років позбавлена права працювати в будь-яких органах влади.
Для мелітопольських колаборантів це чіткий сигнал: жодні «виставки картин» і «гуманітарні акції» не стануть індульгенцією за зраду Батьківщини. Рано чи пізно за паспортний шантаж і прислужництво ворогу доведеться відповідати — якщо не перед судом, то перед історією, яка зазвичай викреслює імена зрадників одразу після того, як у них зникає потреба у господарів.
