Випускник Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького Владислав Польський (позивний «Тічер») став Героєм України. 29-річний військовий командує штурмовою ротою 475-го окремого штурмового полку «CODE 9.2».
Нещодавно він отримав найвищу державну нагороду — звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».
Владислав відверто розповів про одну з найризикованіших операцій — евакуацію поранених.
Відео цієї операції облетіло український інтернет. На кадрах пікап на шаленій швидкості підлітає до підбитого колісного робота, щоб забрати поранених.
У своєму новому інтерв’ю Герой України розкрив подробиці драми, що розгорнулася на фронті.
Зачистили позиції, але потрапили в пастку
Все почалося з того, що штурмові групи під керівництвом бійців із позивними «Скеля» та «Ленін» зайшли до населеного пункту. Робота пройшла філігранно: за допомогою ударних і розвідувальних дронів дорогу було розчищено, а штурмовики просунулися вперед і зачистили кілька ворожих позицій. Однак під час бою бійці дістали тяжкі поранення і вже не могли пересуватися самостійно.
Звичайна піша евакуація означала б неминучу загибель як для поранених, так і для самих евакуаторів. Командування вирішило залучити наземний роботизований комплекс (НРК). Понад добу витратили на розвідку та перевірку маршруту, і близько 3:30 ночі поранених завантажили на робота.
FPV-дрон влучив просто у Starlink
НРК без проблем проїхав через селище, але на відкритій ділянці дороги — де з обох боків простягалися поля без жодної «зеленки» — його виявила аеророзвідка окупантів. По платформі одразу відпрацював FPV-дрон. Оператор НРК продемонстрував феноменальну реакцію: за мить до удару він встиг вивернути платформу так, що дрон-камікадзе врізався точно в стійку антени Starlink. Зв’язок і рація згоріли миттєво, але робот зупинився, а тяжкопоранені хлопці залишилися живі.
За тим, що відбувалося, спостерігала операторка українського дрона. На КСП одразу надійшов сигнал: «НРК підбито, зв’язку немає, але хлопці живі». Буквально за дві хвилини поруч із підбитою платформою вибухнув другий FPV-дрон, промахнувшись лише на 5–10 метрів. Було очевидно: шквал нових ударів — питання лічених хвилин.
Я вже взував кросівки й тримав ключі в руках
У цей момент Владислав Польський перебував найближче до місця трагедії. На довгі роздуми часу не було абсолютно:
«У голові застигли дві думки: страх за хлопців, що ми їх втратимо, і чітка впевненість, що ще можна щось зробити. Я набрав комбата. Розмова була короткою: сказав, що НРК підбито, хлопці живі, а я найближче. Поки говорив із ним телефоном, я вже взував кросівки, ключі були в руках. Щойно комбат відповів "плюс", я одразу застрибнув у машину й втиснув газ», — згадує «Тічер».
Владислав свідомо поїхав сам. Шанс доїхати живим до лінії фронту, до якої залишалося близько 5 кілометрів, становив не більше 10%. Дорога була всіяна підбитою технікою та мінами, а небо буквально кишіло ворожими дронами. Брати із собою когось іще означало ризикувати чужими життями.
«Усі перешкоди на дорозі я бачив буквально за 5 метрів від капота. Розбиту техніку, яка стояла поперек шляху, доводилося об’їжджати просто полем через траву», — говорить командир.
Поїздка мінним полем і полювання «Молнії»
Владислав на повній швидкості виїхав до підбитого робота, затягнув поранених у кузов пікапа й помчав назад. Уже після завершення евакуації офіцер із командного пункту (Battle Cap) скинув Владиславу карту з аерофотозйомкою його маршруту: на дорозі, якою він мчав, було зафіксовано близько 11 ділянок із мінуванням! Ба більше, на зворотному шляху за пікапом, що мчав, уже полювали російський FPV-дрон і барражувальний боєприпас «Молнія».
«Думаю, зіграли роль правильно підібраний час і ексцентричне рішення. Десь везіння, десь досвід, а десь, як сказав Головнокомандувач, хлоп’яча зухвалість», — скромно усміхається Владислав.
Дорога до життя
Сьогодні обидва врятовані бійці перебувають під наглядом лікарів. Один із них уже проходить реабілітацію та готується до протезування — він особисто телефонує Владиславу, щоб порадитися щодо життєвих питань. Другий боєць поки залишається в лікарні, але його стан стабільний.
Сам Владислав Польський пройшов колосальний шлях: випускник Мелітопольського педуніверситету, який працював учителем у школі, на початку 2023 року добровільно підписав контракт із ЗСУ. Починав рядовим піхотинцем, брав участь у важких штурмах під Бахмутом, де дістав тяжке поранення. Пізніше пів року працював старшим евакуації на Андріївському напрямку, врятувавши життя понад 20 побратимам, а потім виріс до командира роти.
Розмірковуючи про високу державну нагороду — звання Героя України, Владислав наголошує:
«Кожен хлопець, який виходив зі мною на позиції та працював під моїм керівництвом, — для мене Герой. Неважливо, хто ти — солдат, офіцер чи командир. Якщо в тебе є можливість по-людськи врятувати хлопців — ось це і є справжній героїзм».
