У Запоріжжі святкування ювілейної, 35-ї річниці Незалежності України відбулося на території однієї з підземних шкіл міста — з концертом, виставкою та урочистим нагородженням. Згадували Мелітополь, Бердянськ, Енергодар та інші тимчасово окуповані міста і села. 

Синьо-жовті прапори майорять у променях сонця, сцена, музика, святкові пісні й відповідний настрій. Запоріжжя, яке ворог щодня атакує КАБами, ракетами та БпЛА, цим святом демонструє незламність міста і свою нескореність ворогу.

На урочистому заході — військові, волонтери, рятувальники, лікарі, вчителі, запоріжці, які не залишили місто і щодня своєю працею доводять свою стійкість.

Автобіографічна промова

Цього разу голова Запорізької ОВА Іван Федоров відійшов від традиційної офіційної промови. Він розповів про незалежність через історію власного життя.

У 1993 році йому було три роки, і він не пам’ятає моменту, коли Україна проголосила незалежність. 

— У 2004 році мені 16, і я пам’ятаю Помаранчеву революцію. Тисячі людей вийшли відстоювати свої права, і тоді з’явилося розуміння, що країна — це не лише територія, це в першу чергу люди і їхнє право самим визначати своє власне майбутнє.
А потім стався 2014 рік. Мені 26. Я чітко пам’ятаю окупацію півострова і проросійські мітинги у моєму Мелітополі. Ворог уже тоді намагався розхитати південь України — Мелітополь, Бердянськ, Маріуполь.

Марш "Руська весна". Мелітополь 2014 рік. Архів РІА Південь

І сьогодні я хочу ще раз усім подякувати, хто тоді вийшов і втримав український південь та не дав реалізувати російський сценарій.

А ще чітко пам’ятаю 14 червня 2014 року. Неподалік Луганського аеропорту росіяни збили літак Іл-76 Мелітопольської бригади транспортної авіації.

Похорон мелітопольского екіпажу Іл-76, фото "Факти"

Загинуло 9 членів екіпажу і 40 десантників Дніпропетровської десантно-штурмової бригади. Для Запорізького краю це стало справжньою трагедією. А для мене війна перестала бути десь далеко. Вона торкнулася людей, яких я знав і які жили в моєму місті, у нашому домі. Саме тоді війна прийшла в моє серце, і стало зрозуміло, що це відбувається не десь далеко. Це війна за нашу державність, територію і незалежність.

2021-й — відносно мирний рік. 30 років незалежності держави. Я дуже добре пам’ятаю наше море і тисячі людей з усієї незалежної України, які їхали до нас відпочивати і святкувати останні дні літа. І ніхто з нас тоді не міг уявити, що за пів року це звичайне життя стане одним із найдорожчих спогадів усього нашого життя. Що Мелітополь, Бердянськ, Енергодар будуть окуповані і що взагалі більша частина Запорізької області опиниться під окупацією.
Сьогодні, озираючись назад, ми маємо чесно сказати: після 2014 року ми як держава, суспільство і нація зробили недостатньо висновків.

Війна вже тривала, наші військові вже гинули, і частина нашої держави вже була окупована. Але для багатьох війна залишалася десь далеко.

Таке відчуття було і в нас — ми знали, що йде війна, але продовжували жити з упевненістю, що війна не прийде в наш дім. Прийшла.

Лютий 2022 року. Мені 33. Російські військові зайшли в моє рідне місто, і саме тоді незалежність остаточно перестала бути історичним або політичним поняттям. Бо коли у твоє місто заходить ворог, ти чітко розумієш, що означає мати свою державу, свій прапор, владу і право говорити те, що думаєш. Право обирати і робити те, що вважаєш правильним. Право бути вдома.
І навіть в окупації люди продовжують відстоювати це право — кожен у свій спосіб. Через 5 місяців після захоплення міста на вулицях Мелітополя ще звучала молитва за Україну.

Мелітопольський спротив. 2022 рік. Фото з архіву РІА Південь

Представники різних конфесій виходили разом і молилися за нашу державу. І це теж був спротив. Спосіб залишатися українцями там, де ворог намагався знищити все українське.

Сьогодні мені вже майже 38, Україні — 35. І сьогодні я точно знаю, що таке незалежність. Я бачу її щодня тут, у Запорізькій області: у наших військових, які тримають Запорізький напрямок, у медиках, які рятують людей після ворожих атак, у рятувальниках, поліцейських, енергетиках, які продовжують працювати, у вчителях, які продовжують навчати наших дітей. У підприємцях, які працюють у прифронтовому регіоні, і у кожному запоріжці, який залишається тут і щодня робить свою кропітливу справу.

І сьогодні я хочу звернутися не тільки до жителів Запорізької області, а й до людей із тих регіонів України, де війна сьогодні може здаватися далекою. Колись так здавалося і нам. У 2014 році ми вже думали, що фронт далеко, а у 2022 році війна прийшла до нашого дому.

Тому сьогодні наші військові на Запорізькому напрямку борються не тільки за Мелітополь, Бердянськ чи Енергодар. Вони борються за те, щоб війна не прийшла далі. Щоб інші українські міста не пережили те, що пережили наші. І щоб інші родини не втратили свої домівки.

Сьогодні в наших руках те, якою буде Україна. Ми знаємо, що незалежність не дається раз і назавжди. Ми знаємо ціну часу, коли здається, що війна далеко. І ми точно знаємо ціну власної землі та за що ми сьогодні боремося, — звернувся до присутніх Іван Федоров, привітавши їх із Днем Незалежності та закликавши до єдності.

Нагороди за працю

Після промови Іван Федоров вручив державні та обласні нагороди землякам. Серед нагороджених — двоє мелітопольців.

Орден «За заслуги» III ступеня отримав мелітополець Олександр Щербаков — заступник голови ЗОВА.

Звання «Заслужений артист України» отримав Андрій Верман — актор комунального закладу «Муніципальний театр “Дім актора”».

Звання «Заслужений працівник освіти України» отримав ректор релокованого до Запоріжжя Мелітопольського агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного Сергій Кюрчев.

Почесну грамоту Кабінету Міністрів України вручили Дмитру Руденку — завідувачу відділення Запорізької обласної клінічної лікарні Запорізької обласної ради.

Подяку Прем’єр-міністра України отримали:

• Сергій Кам’янченко — заступник начальника Головного управління ПФУ у Запорізькій області;
• Ольга Самойловська — начальник Космічного управління Державної казначейської служби Запорізької області;
• Олександр Дранко — директор ТОВ «Юніпластрейд».

Медаль «За розвиток Запорізького краю» отримав Віталій Безпалько — майор служби цивільного захисту, начальник 18-їдержавної пожежної частини ГУ ДСНС у Запорізькій області, а також військовослужбовці різних частин.

Музичною родзинкою свята стало привітання з 35-ю річницею Незалежності України від українського композитора та піаніста-віртуоза Євгена Хмари. Він підготував музичний подарунок для запоріжців.