Окупована Мелітопольщина другий рік поспіль переживає навалу сарани. Місцеві та публікують відео хмар комах, які залітають у квартири та нищать рослинність.
Утім причина нашесть полягає не лише у природних циклах, а й у наслідках війни, підриву Каховської ГЕС та занепаді системи землеробства на окупованих територіях.
Чому саме Запорізька область стала одним із центрів нашестя сарани і чи могла окупаційна влада запобігти катастрофі - журналісти РІА Південь розпитали кандидата географічних наук, доцента кафедри екології та екоменеджменту Національного університету харчових технологій Вячеслава Харченка.
Чому сарана атакує саме зараз
У липні 2026 року мешканці Мелітополя, Костянтинівки, Вознесенки та інших населених пунктів ТОТ Запорізької області повідомляли про зграї сарани. Комахи вкривали дерева, поля, двори та навіть багатоповерхівки. У соцмережах місцеві визнають: такого масштабу навали не пам’ятають роками.
За словами еколога, найбільше від таких нашесть традиційно потерпають Запорізька та Херсонська області. Водночас масштаби, які спостерігаються останніми роками, фахівець називає нетиповими.
“Такого нашестя, як після початку повномасштабної війни, не було щонайменше двадцять років”, - зазначає експерт.
Війна змінила екологію півдня
Однією з причин нинішньої ситуації Вячеслав Харченко називає руйнування Каховської ГЕС та знищення системи зрошення півдня України. Після підриву греблі зникли канали, які забезпечували полив полів, скоротилися площі зрошуваних земель, а клімат у регіоні став ще більш посушливим.
“Коли зменшується кількість вологи, сарана починає активніше шукати рослини не лише як джерело їжі, а й як джерело води. Через це вона більше мігрує та активніше поїдає рослинність”, - пояснює науковець.
Крім того, раніше частина яєць сарани гинула через затоплення окремих ділянок або завдяки природним процесам у вологих ґрунтах. Після втрати зрошення ці природні обмежувачі зникли.
Ще однією причиною нашесть стали великі площі земель, які перестали оброблятися. Сарана відкладає яйця в ґрунт на глибині кількох сантиметрів. За нормальних умов фермери восени орють землю, а навесні проводять боронування. Під час таких робіт яйця опиняються на поверхні, де їх поїдають птахи, вони пересихають або гинуть від морозів.
Тепер же значна частина земель на окупованих територіях не використовується, тож сарана успішно переживає зиму й розмножується.
Ще один фактор нашестя - скорочення популяції птахів. Після зникнення Каховського водосховища скоротилася кількість водойм і заболочених територій. Разом із ними зменшилася й чисельність водоплавних птахів, які їли сарану. Крім того, на ці процеси впливають і військові дії.
“Сарана від вибухів не страждає. А от птахів війна відлякує. Вони втрачають місця гніздування та кормову базу. Через це природний контроль чисельності сарани послаблюється”, - зазначає експерт.
Сарана може знищити врожай повністю
Вячеслав Харченко застерігає, що сарана здатна практично повністю знищувати посіви.
“Вона поїдає зернові культури, соняшник, овочі, буряки, різні трави. Тільки хвойні не їсть. Якщо іншої їжі немає, може об’їдати листя кущів і широколистяних дерев”.
За словами еколога, особливу небезпеку становлять не поодинокі комахи, а стадна форма сарани. Коли чисельність різко зростає, у комах відбуваються гормональні зміни: вони збільшуються в розмірах, краще літають і можуть долати великі відстані.
Чи можна було запобігти проблемі
Експерт наголошує, що боротьба із сараною починається ще з моменту відкладення личинок. Для цього необхідний постійний моніторинг територій, пошук місць відкладання яєць і своєчасна обробка осередків розмноження.
На підконтрольній Україні території такі функції виконує Держпродспоживслужба спільно з аграріями. Фермери повідомляють про підозрілі осередки, а спеціалісти контролюють ситуацію та організовують заходи реагування.
Водночас в окупації немає ані належного контролю, ані системної боротьби зі шкідником.
Окупаційна влада спочатку заперечувала проблему, потім закликала жителів самостійно повідомляти про осередки шкідників, а згодом запропонувала платні послуги з обробки територій.
Що можуть робити люди самостійно
Для невеликих присадибних ділянок еколог радить простіші методи: висаджувати рослини, запах яких сарана не любить, зокрема календулу, а також:
обробляти рослини мильним розчином - він руйнує захисний восковий шар комах і перекриває їм дихальні отвори;
застосовувати настої часнику, цибулі або гіркого перцю - запах яких не подобається сарані.
Втім, науковець підкреслює, що такі засоби можуть допомогти лише на невеликих ділянках і не здатні зупинити масову навалу. Тож мешканці окупації не мають чекати, поки сарана сформує великі зграї, а реагувати відразу після виявлення осередків. Єдиним ефективним способом боротьби є обробка інсектицидами і найкраще проводити її увечері або вночі, щоб мінімізувати шкоду для бджіл та інших корисних комах.
