Верховна Рада ухвалила новий закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, який замінить документ, що діяв із 2014 року. Він має чимало суттєвих змін для тих, хто виїхав з Мелітополя, інших ТОТ та прифронтових міст.
Про це йдеться у відповідному законі №1230 від 1 липня 2026 року.
Він набере чинності восени після тримісячного перехідного періоду.
Про основні зміни та нововведення журналісти поговорили із директором Центру стратегічного розвитку територій та головою Приазовської селищної військової адміністрації Андрієм Орловим.
Не всі переселенці опинилися в однакових умовах
Статус ВПО отримали люди з абсолютно різними життєвими історіями: люди, які поїхали з окупації, виїхали з прифронтових міст, ті, хто покинули домівку ще у 2014 році та вже після 2022.
Саме тому, пояснює Андрій Орлов, держава відходить від принципу однакової допомоги для всіх переселенців.
“Ми чітко розуміємо, що є різні категорії ВПО на сьогодні. Є люди, які дійсно втратили ціле життя, виїхали з тимчасово окупованих територій, або їхні домівки були знищені. І порівнювати їх з людьми, які виїхали, наприклад, з міста Дніпра до міста Львову, і також набули статус ВПО, з повноцінними гарантіями, які дає держава, і можливістю стояти в чергах на житло, на ваучери, складно порівнювати. Момент справедливості в даному випадку був неврахований”.
Саме тому новий закон запроваджує адресну підтримку, яка має замінити універсальний підхід.
Тепер допомога визначатиметься після індивідуальної оцінки потреб конкретної людини чи родини. Від неї залежатиме можливість отримати житлову підтримку, фінансову допомогу чи інші державні гарантії.
За словами Андрія Орлова, це дозволить уникнути ситуацій, коли однаковий обсяг допомоги отримують люди, які перебувають у принципово різних життєвих обставинах.
Електронний кабінет замість паперових довідок
Ще одна зміна - відхід паперових довідок у минуле. Натомість інформація зберігатиметься у державному електронному реєстрі, а переселенці отримають особисті електронні кабінети.
За словами експерта, це має значно скоротити бюрократію та зменшити корупційні ризики. Через електронний кабінет людина зможе підтверджувати свій статус, проходити оцінку потреб та користуватися державними сервісами.
Втім, він визнає, що перехід до цифрової системи не буде простим. Насамперед це стосується літніх людей, які не користуються сучасними технологіями.
“Для цього будуть підключені ЦНАПи, які допоможуть все опрацювати для людей, які не впораються. І релоковані громади будуть максимально підключені для своїх ВПО, щоб ця вся система запрацювала”.
Пенсії без додаткових перевірок
Ще одна важлива зміна стосується пенсій. Як вже розповідала команда, взимку 2026 року ВПО-пенсіонери зіштовхнулися з чергами через бюрократію. Все через те, що були змушені підтверджувати свій статус.
Новий закон забороняє встановлювати для ВПО будь-які додаткові вимоги щодо призначення, виплати чи перерахунку пенсій. Тож тепер переселенці будуть отримувати пенсійне забезпечення на тих самих умовах, що й усі інші громадяни України.
Коли переселенець перестає бути переселенцем
Найбільший блок нового закону присвячений житлу. Саме його Андрій Орлов називає головною проблемою для більшості переселенців із Мелітополя та інших окупованих територій.
“ВПО перестане бути ВПО лише тоді, коли повернеться додому або матиме новий дім”.
Саме тому закон закріплює обов'язок держави допомагати людям із вирішенням житлового питання. Це такі механізми підтримки:
тимчасове житло;
довгострокова субсидована оренда;
житлові ваучери;
пільгові кредити;
програми придбання власного житла.
Крім того, окремі категорії переселенців отримають гарантію, що їх не виселятимуть із місць тимчасового проживання під час воєнного стану та ще протягом шести місяців після його завершення.
За словами Андрія Орлова, це має припинити ситуації, коли переселенців змушували залишати модульні містечка чи гуртожитки і не пропонували їм альтернативи.
Держава обіцяє супроводжувати переселенця на кожному етапі
Ще одне нововведення - закріплення державної підтримки ВПО на всіх етапах вимушеного переселення. Якщо попередній закон здебільшого визначав статус ВПО та окремі соціальні гарантії, то тепер держава офіційно бере на себе зобов'язання супроводжувати людину від моменту вимушеного виїзду до повноцінного облаштування життя або повернення додому.
Закон визначає чотири основні етапи:
Адаптація, коли людина лише виїхала з окупації та потребує житла, документів, фінансової допомоги, медичних і соціальних послуг.
Інтеграція у новій громаді. Це не лише про соціальні виплати, а й працевлаштування, освіта дітей, доступ до медицини, можливість орендувати чи придбати житло та повноцінно жити на новому місці.
Повернення до рідного населеного пункту після його деокупації, якщо людина вирішить це зробити.
Реінтеграція, яка передбачає відновлення життя після повернення: допомогу із житлом, відновлення документів, інфраструктури, доступу до роботи та державних сервісів.
Хороший закон, але не без проблем
Попри позитивні зміни, Андрій Орлов звертає увагу й на ризики. Перший із них - можливість того, що індивідуальна оцінка потреб перетвориться на звичайну формальність.
Другий ризик - фінансування. На думку експерта, більшість житлових програм уже існують, однак їхня ефективність залежить від того, чи матиме держава достатньо коштів для реалізації.
І, загалом, практична реалізація закону залежатиме від десятків підзаконних актів Кабміну, які мають визначити механізми роботи електронного кабінету, адресної оцінки потреб, житлових програм та інших нововведень.
Саме вони визначать, чи стане нова система реальною підтримкою для людей, які втратили свої домівки, чи окремі положення так і залишаться формальністю.
