51-річний уродженець Мелітополя перебуває у російському полоні з 2022-го року – без офіційних звинувачень і права на судовий захист. За наявними даними, його утримують у СІЗО №2 Таганрога.
Нещодавно проєкт “Підтримка політв'язнів. Меморіал” визнав мелітопольського адвоката та блогера Євгена Ільченка політичним в'язнем.
Викрали вранці біля будинку
Після окупації Мелітополя адвокат Євген Ільченко вирішив не покидати домівку. На початку травня 2022 року він створив Телеграм-канал “Мілий Тополь”, в якому показував реалії життя захопленого міста.
Така діяльність чоловіка, звісно, не сподобалась окупаційній владі. І вже 10 липня 2022 року невідомі у чорній формі та балаклавах схопили його біля власного будинку, коли він виносив сміття. Дружину з дочкою зачинили в кімнаті, з квартири винесли техніку, телефони, документи та паспорти.
Невдовзі в російських ЗМІ з'явилось відео з “зізнанням” Ільченка в тому, що він нібито розпалював ворожнечу, порочив ЗС РФ і співпрацював з українськими спецслужбами. Правозахисники кваліфікують такі відеозаписи як незаконні: їх отримують під тортурами і використовують виключно в пропагандистських цілях.
Окупанти під тортурами з юриста зробили терориста. Скріншот пропагандистського відео
Рабська праця та тортури
У серпні 2024 року організація “Репортери без кордонів” (RSF) повідомила: починаючи з вересня 2022 року Ільченка відправили на примусові роботи – рити окопи для російських військ і чистити зброю солдатів.
“За майже 40 років діяльності із захисту журналістики RSF ще жодного разу не стикалася з випадком, коли журналіст чи блогер потрапляв у повне рабство та використовувався для участі у військових діях проти власної країни”, – заявив керівник відділу розслідувань RSF Арно Фроже.
Які норми порушує Росія
Євген Ільченко перебуває під вартою вже майже чотири роки – без жодного офіційного звинувачення. Це грубо порушує Конституцію РФ, яка допускає утримання під вартою без рішення суду лише 48 годин, та Женевську конвенцію IV, яка гарантує цивільним особам гуманне поводження та справедливий суд.
Використання примусової праці порушує Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, конвенції МОП та власне російське законодавство – зокрема ст. 4 Трудового кодексу РФ і ст. 127.2 КК РФ, яка передбачає до 15 років позбавлення волі за використання рабської праці організованою групою.
Мотив – проукраїнська позиція
Команда проєкту “Меморіал” вважає, що Ільченка переслідують виключно за публікації проукраїнського характеру в його Телеграм-каналі, в яких він засуджував вторгнення. Мета окупаційної влади – припинити його діяльність і покарати за “неправильну” позицію.
“Євген Ільченко був позбавлений волі поза будь-якими правовими нормами, передбаченими російським та міжнародним законодавством, за політичним мотивом, і піддавався при цьому катуванням, нелюдському поводженню та рабській праці”, – йдеться в повідомленні на офіційному сайті “Меморіалу”.
Організація вимагає негайного звільнення Ільченка та розслідування обставин його викрадення.
Інші мелітопольці у полоні
Справа Ільченка, на жаль, не поодинока. Подібна доля спіткала і інших мешканців Мелітополя. Серед них: засуджена до 13 років за звинуваченням у шпигунстві Юлія Ковешнікова та Ярослав Жук, який отримав 14 років за “терористичною” статтею. Обидва заявляли, що свідчення з них вибили тортурами.
Також у полоні досі перебувають колеги Ільченка – адвокат Олег Зубов та його син Гліб. Після першого обшуку їх відпустили, але 20 квітня силовики прийшли вдруге. Пізніше на російському телебаченні з'явилось відео з виснаженим Зубовим-старшим, який “зізнавався” у передачі даних про пересування військової техніки.
З 2023 році в російських тюрмах також перебувають наші колеги-журналісти РІА Південь (РІА Мелітополь) Анастасія Глуховська і Георгій Левченко. Георгія Левченко засудили до 16 років колонії суворого режиму. Анастасія Глуховська перебуває в СІЗО міста Кізел Пермського краю в статусі інкомунікадо. Бо Росія не визнає того, що тримає в тюрмах журналістку всі ці роки. Тим не менш, інші ув’язнені українці свідчать про те, що перебували з Анастасією в різних місцях неволі на ТОТ і в Росії.
