Після повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року звичне життя Мелітопольщини було зруйноване. Регіон захопила російська армія, а вже восени під гаслами «вільного волевиявлення» окупанти почали готувати незаконний референдум про приєднання до Росії. Для масовки та створення видимості легітимності окупантам конче були потрібні місцеві колаборанти.
У селі Калинівка Мелітопольського району такі люди знайшлися. Ними стали троє звичайних місцевих жителів: шкільний учитель і дві молоді жінки. Нещодавно Жовтневий районний суд Запоріжжя в межах спеціального судового провадження (заочно) поставив крапку в їхній історії, винісши суворий, але закономірний вирок.
Анатомія зради: ролі у «виборчкомі №320»
Окупаційна адміністрація створила в Калинівці так звану «дільничну виборчу комісію №320». Ролі в ній розподілилися швидко, а головним мотивом для новоспечених «політичних діячів», як згодом встановить слідство, стали банальна жага легких грошей і примарний статус при «новій владі».
чолити «комісію» погодилася 26-річна Каріна Балабка. Дівчина не просто отримала статус «голови комісії», а й проявила неабияку завзятість. У дні «голосування» з 23 по 27 вересня вона особисто ходила по домівках односельців з урною для бюлетенів. Примітно, що свій «демократичний обхід» Каріна здійснювала під конвоєм озброєних російських військових.
Каріна Балабка. фото із соцмережі
Посаду секретаря комісії обійняла 34-річна Тамара Керімова. На той момент вона була матір’ю двох малолітніх дітей, однак це не завадило їй активно включитися в процес. Керімова складала списки, вела облік і разом із Балабкою обходила двори сусідів, вимагаючи від них поставити потрібну позначку.
Тамара Керімова. фото із соцмережі
Третім фігурантом став чоловік, від якого односельці точно очікували іншої поведінки, — 56-річний Ігор Лук’янченко. Багато років він працював учителем фізкультури в Калинівській загальноосвітній школі, навчав місцевих дітей спорту та дисципліни. Під час окупації фізрук вирішив змінити свисток на мандат рядового члена незаконного виборчкому. Лук’янченко не веде активності в соцмережах, тому його фото нашій редакції знайти не вдалося.
Цифровий слід і свідчення сусідів
Сподіватися, що участь у псевдореферендумі залишиться таємницею, було марно. Українські правоохоронці збирали докази по крихтах. Головною зачіпкою став закритий Telegram-чат окупаційної влади з промовистою назвою «Поселковые советы».
У ньому слідчі виявили робочий файл Excel із розподілом ролей у Чкаловському «окрузі». У цій відомості під першими номерами та з чітким зазначенням посад значилися всі троє жителів Калинівки. Там же були знайдені списки на виплату їм грошової винагороди в рублях.
Але ще вагомішими стали свідчення очевидців. Проти колаборантів погодилися свідчити їхні ж колишні колеги та сусіди. Колишній співробітник Лук’янченка, також учитель, прямо заявив у суді, що бачив, як його колега працював на окупантів, а Балабка і Керімова тероризували село своїми обходами.
Одна з мешканок Калинівки згадала, як Тамара Керімова приходила до неї додому з «опитуванням». У приватних розмовах Керімова навіть не приховувала, що пішла на співпрацю заради хорошого заробітку.
Спільний умисел — спільний вирок
Суд ухвалив рішення об’єднати справи Балабки, Керімової та Лук’янченка в одне провадження. Злочин був скоєний групою осіб за попередньою змовою, в одній локації та з єдиною метою — спробою порушити територіальну цілісність України.
Намагаючись пом’якшити майбутню долю підзахисних, сторона захисту посилалася на різні обставини, зокрема на наявність малолітніх дітей у Керімової. Однак суд залишився непохитним. Жодних фактів тиску, погроз чи примусу з боку російських військових встановлено не було. Усі троє пішли на співпрацю абсолютно добровільно та свідомо. Наявність дітей у секретаря комісії суд не визнав пом’якшувальною обставиною, оскільки жінка свідомо проміняла совість на російські рублі.
Фінал цієї історії виявився закономірним. Усіх трьох визнано винними за статтею про колабораційну діяльність (ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України). Суддя виніс однаковий вирок для кожного: 9 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна. Також їм заборонено обіймати будь-які посади в органах влади строком на 15 років.
Наразі засуджені переховуються на окупованій території Мелітопольського району. Однак вирок уже набрав законної сили, а строк покарання почне обчислюватися з моменту їхнього затримання. Це означає, що спокійне життя для колишнього фізрука та його молодих спільниць закінчилося назавжди — вони офіційно оголошені в розшук.
