Після знищення Каховської ГЕС і зникнення Каховського водосховища окупована частина Запорізької області, включно з Мелітополем, покладається на підземні води. Водночас цей ресурс не безмежний, а його безконтрольне використання може призвести до нових проблем.
Про те, як змінився водний баланс півдня Запорізької області після підриву Каховської ГЕС, чи вистачить підземних вод для населення та сільського господарства, а також які ризики несе нинішня ситуація, в інтерв’ю для розповів кандидат географічних наук, доцент кафедри екології та екоменеджменту Національного університету харчових технологій Вячеслав Харченко.
Що сталося з водою після приходу окупантів у регіон
Нагадаємо, після російської окупації та підриву Каховської ГЕС у червні 2023 ситуація з водою в Запорізькій області змінилася. До катастрофи до 70% окупованої частини регіону отримували воду з водосховища, однак після його знищення магістральні канали обміліли, а подача дніпровської води припинилася.
Відтоді перебої з водопостачанням стали регулярними. У деяких населених пунктах воду доводиться підвозити, а зношені мережі дедалі частіше виходять з ладу. Ситуацію ускладнює нестача кваліфікованих кадрів: працівники водоканалів виїхали або звільнилися, а замінити їх повноцінно окупаційній владі не вдалося. Наслідком стали численні аварії на водогонах, зокрема у 2025 році на Тамбовському водогоні.
Паралельно погіршується стан природних водойм. Річки Молочна та Великий Утлюк значно обміліли, а окремі ділянки перетворилися на заболочені або пересохлі території.
Водночас окупаційний губернатор Євген Балицький пропонував перекривати ділянки висохлих зрошувальних каналів і наповнювати їх артезіанською питною водою з підземних свердловин. Це могло б призвести до виснаження підземних запасів води та засолення ґрунтів. У результаті проєкт так і не був реалізований.
Підземні води стали головним джерелом
За словами експерта Вячеслава Харченка, після зникнення Каховського водосховища залежність регіону від підземних вод значно зросла. Крім того, воно роками виконувало ще одну важливу функцію - поповнювало підземні водоносні горизонти
“Каховське водосховище вміщувало в собі десь 18-19 кілометрів кубічних води, тому було дійсно серйозним джерелом водозабезпечення для півдня України і Запорізької області. <...> Приблизно щороку 4% в районі цього об'єму води Каховського водосховища просочувалися саме у ґрунти, поповнюючи тим самим підземні води”.
Саме тому, пояснює еколог, після руйнування водосховища ситуація змінюється не лише на поверхні, а й під землею. Вячеслав Харченко навів історичний приклад того, як змінювався рівень підземних вод у регіоні. На початку ХХ століття жителі степових районів використовували так звані турецькі колодязі, де вода залягала на значній глибині.
“У них рівень води був 80-100 метрів глибше. А коли збудували Каховське водосховище, то навіть до його руйнування фермери мали можливість робити свердловини глибиною 40-50 метрів, і в них вже була вода за рахунок просочування з Каховського водосховища”.
Тепер цей механізм перестав працювати.
“Тепер же, коли його немає, коли цього просочування не існує, то поповнення підземних вод набагато менше. Тому мало того, що залежність [залежність регіону від підземних вод, - ред.] така існує, то тепер рівень води буде знижуватися”.
Каховське водосховище влітку 2023 року. Фото: Sky News
На думку науковця, найближчими роками процес виснаження підземних горизонтів лише посилюватиметься через кліматичні зміни, зменшення кількості опадів і зникнення зрошувальної інфраструктури.
Чи можуть підземні води вичерпатися
За словами Вячеслава Харченка, якщо йдеться про перший водоносний горизонт, сценарій вичерпання підземних вод цілком можливий.
Ситуацію погіршує те, що раніше запаси підземних вод поповнювалися не лише за рахунок самого водосховища, а й через мережу зрошувальних каналів та випаровування великої кількості води, що впливало навіть на місцевий клімат.
Науковець зазначає, що сьогодні умови для поповнення запасів істотно погіршилися. Крім того, є ще одна загроза пов'язана з географічним положенням регіону поблизу Азовського моря.
Якщо відкачування підземних вод продовжиться нинішніми темпами, існує ризик засолення водоносних горизонтів.
“Якщо будуть далі так викачувати, ще нижче цього рівня, що були колодязі, то замість цих підземних вод почне просочуватися ще й морська вода з Азовського моря”.
У такому випадку мова йтиме вже не лише про дефіцит води, а й про її непридатність для споживання.
Після руйнування Каховської ГЕС і втрати доступу до цієї інфраструктури забезпечити аналогічні потреби за рахунок підземних джерел неможливо.
“Тільки якщо забезпечувати питні потреби населення, тоді вистачить. Але для господарювання, тим більше для поливу сільськогосподарських культур, то ніякого забезпечення не вистачить”.
Чи може Запорізька область повторити донецький сценарій
Наразі водна криза спостерігається на ТОТ Донеччини, де в багатьох населених пунктах вода подається за графіком і може зникати на кілька діб. Втім, на думку Вячеслава Харченка, ситуація в окупованій частині Запорізької області поки що відрізняється.
Експерт пояснює, що Донецьк історично мав обмежені власні водні ресурси і значною мірою залежав від каналів, якими вода надходила з інших регіонів.
“Зараз через військові дії поруйновані навіть ці канали, вони відразу стають оборонною спорудою. Так само як річки”.
Найбільш критичною проблема може стати для сільського господарства, яке десятиліттями базувалося на зрошенні дніпровською водою.
Експерт пояснив, що підземних вод може вистачити на потреби населення, водночас для аграріїв - ні. За його словами, до повномасштабного вторгнення саме на зрошення в південних регіонах витрачалися колосальні обсяги води.
Саме руйнування інфраструктури та відрізання від зовнішніх джерел водопостачання стали головними причинами нинішньої кризи на окупованій Донеччині.
Щодо Запорізької області, то її перевагою залишається близькість до Дніпра, хоча використовувати цей ресурс в умовах окупації вкрай складно. Саме тому експерт не вважає неминучим повне повторення донецького сценарію.
Втім, це не означає відсутності ризиків. Якщо бойові дії триватимуть, а окупаційна влада продовжить активно використовувати підземні води без відновлення повноцінного доступу до дніпровської води, проблеми із водопостачанням можуть лише накопичуватися.
“Без припинення вогню, рівень підземних вод буде все знижуватися, знижуватись, вичерпуватиметься те, що інфільтрувалось з Каховського ГЕС”.
Чому окупантам доведеться частіше ремонтувати водогони
Проблеми можуть виникати не лише через нестачу води. Експерт звертає увагу на те, що підземна вода має інший хімічний склад, ніж дніпровська.
“Зараз труби використовуються для перекидання вже не річкових вод, не з Дніпра, а для води із підземних джерел, яка набагато більш насичена солями. Поступово в трубах осідає наліт. І зменшується пропускна спроможність цих труб, тому їх доведеться часто міняти”.
Водогін із Ростовської області: наскільки це реально
Окупаційна влада вже заявляла про можливість будівництва нових водогонів із території Росії та масового буріння свердловин. Однак експерт оцінює такі плани скептично.
“Якщо говорити про перекидання води з Ростовської області, то це навряд чи реально. По-перше, у самій Ростовській області водних ресурсів небагато. Там є річка Дон, і з неї вже зараз забирають значні обсяги води. Настільки значні, що за останні десятиліття суттєво зросла солоність Азовського моря. <...> Тобто вільних запасів води, які можна було б перекинути на інші території, фактично немає. А крім Дону, інших місць для такого проєкту теж не видно”.
Крім того, реалізація такого проєкту потребувала б складної та дорогої інфраструктури через особливості рельєфу.
“Тому фактично залишається лише варіант із бурінням свердловин. Для забезпечення потреб населення це одне питання, особливо на низинних територіях. Але на височинах ситуація складніша: там виходять породи Українського щита, зокрема граніти. Буріння в таких умовах є складним і дорогим процесом. Крім того, граніт сам по собі майже не пропускає воду, тому доводиться шукати окремі тріщини та водоносні горизонти, звідки її можна видобувати”, - розповів Вячеслав Харченко.
Що чекає регіон далі
Точні наукові висновки щодо довгострокових наслідків можна буде зробити лише через роки спостережень. Однак загальна тенденція вже зрозуміла.
“Єдине, що ми точно знаємо: глобальне потепління, посушливість, зменшення кількості опадів - це вже, відповідно, не прогнозує нічого гарного, якщо не відновити можливість постачання населення водою із Дніпра”.
За словами Вячеслава Харченка, підземні води можуть певний час забезпечувати базові потреби населення, однак вони не здатні повноцінно замінити систему водопостачання, яка десятиліттями працювала на дніпровській воді.
Без відновлення стабільного джерела води південь Запорізької області ризикує зіткнутися не лише зі скороченням сільськогосподарського виробництва, а й із поступовим виснаженням власних водних ресурсів.
Як було до окупації
До повномасштабної війни Мелітопольщина була одним із провідних аграрних регіонів України. Завдяки розвиненій системі зрошення тут успішно працювали садівництво та овочівництво, а проблем із водопостачанням для населення не виникало.
Ключову роль відігравало Каховське водосховище, чия водна система охоплювала близько 655 км² водного дзеркала і підживлювала чотири лимани: Білозерський, Утлюцький, Тубальський та Молочний. Це дозволяло аграріям збирати рекордні врожаї навіть у найпосушливіші роки.
Водночас розвивалася й комунальна інфраструктура. Бердянськ уже отримував дніпровську воду через магістральний водогін, готувалося підключення Якимівки, а для Кирилівки розроблялися масштабні проєкти водопостачання та каналізації.
Мелітополь забезпечувався якісною артезіанською водою: близько 70% надходило з Новопилипівського родовища, решта - з міських свердловин. Протягом року місто вживало 6 млн кубометрів води.
У 2019 році було модернізовано аварійну ділянку водогону, що підвищило надійність системи. У 2016 році експерти провели дослідження скважин на предмет запасів води. І виявилось, що цих ресурсів вистачило б щонайменше до 2041 року навіть за зростанням споживання удвічі від тих об'ємів, що були до повномасштабного.
