За травень 2026 року мелітопольський колаборант – псевдогубернатор Запорізької області Євген Балицький двічі заявив про плани вивозити дітей з прифронтових територій ТОТ. Тисячі дітей без батьків везуть на навчання у санаторії та літні табори Росії та Криму на невизначений термін. Потім їх обіцяють влаштувати у російські навчальні заклади.

Мова йде про окуповані населені пункти в 30-кілометровій зоні від лінії фронту. Це Енергодар, Василівка, Токмак, Дніпрорудне, Кам’янка-Дніпровська. У тимчасово окупованому Мелітополя – зупинка для запису пропагандистами інтерв’ю. Там дітей зустрічають колаборанти та журналісти та під запис садять у автобуси.

За аналогічним сценарієм тисячі дітей викрали перед деокупацією Херсонщини. Чому евакуація дітей з прифронтових територій і вивезення у санаторії в Криму – це не одне й те саме, розбираємось у матеріалі.

Нагадаємо, окупанти викрадають дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування з Мелітопольського району.

Куди везуть українських дітей і навіщо

Зараз мова йде про дітей, які мають батьків.

Санкт-Петербург, Карелія та санаторії Криму – така географія вивезення дітей з тимчасово окупованої Запорізької області, за словами псевдогубернатора Євгена Балицького.

А от з термінами поїздок – плутанина. У першому інтерв’ю Балицький говорить про «літній період – до 1 вересня». Але натякає, що літом ця подорож може не обмежитись: 

«Далі побачимо, як буде ситуація розвиватися», – підсумовує псевдогубернатор.

У наступному інтерв'ю Балицький пішов ще далі. Він говорить про довгострокові плани Кремля – асимілювати дітей та залишити їх в Росії на роки. 

«...Цей процес буде продовжуватися, якщо обстріли не закінчаться, ми будемо зберігати дітей у шефів регіонів, будемо зберігати їх на території Криму і там продовжувати процес навчання. 

Коли процес навчання відрегулюється так, щоб діти могли вже вступати, значить, вони будуть йти у вищі навчальні заклади Росії, поки тут не буде умов...» – підкреслив окупант.

Перша така поїздка вже відбулась: 150 дітей з Енергодара, Василівки та Кам’янки-Дніпровки 4 червня повернулись додому із Євпаторії. Про це зазначає пропагандистське медіа. Але у самому відео є тривожна невизначеність щодо термінів цієї поїздки: 

«Деякі діти у нас вдома не були майже 3 місяці. І дійсно за цей проміжок часу діти змогли перезавантажитись від обстановки, у якій вони живуть протягом багатьох років. (...) Деякі діти от зараз говорять: та ми зараз вдома побудемо з рідними, близькими – і знову поїдемо у табір», – розповідає Наталія Романиченко, так звана голова окупаційного Василівського муніципального округу. 

Наталія Романиченко, так звана голова окупаційного Василівського муніципального округу, проводжає дітей у табір в Євпаторії, 12 травня. Джерело: пропагандистське медіа

12 травня пропагандистське медіа повідомляло про відправлення 250 дітей з Енергодара, Василівки та Кам’янки-Дніпровської у Євпаторію. 4 червня “під запис” повернулось 150 дітей з тих самих прифронтових міст. 

Поки не відомо: чи інша сотня дітей повернулась пізніше просто не у рамках сюжету, чи залишається в окупованому Криму.

Балицький заявив про план вевезти на відпочинок тисячі дітей з прифронтових територій до кінця літнього періоду.

Евакуація заради безпеки чи викрадення дітей

Термін, який називає Балицький вдруге: “поки обстріли не закінчаться”, може тривати необмежений проміжок часу.

При цьому вивозять на відпочинок у Крим, де теж небезпечно, лише дітей – без батьків. І якщо ситуація на лінії фронту загостриться – діти та батьки можуть опинитись по різні боки бойового зіткнення. Як це відбулось у Херсоні.

Дітей з прифронтових населених пунктів окупованої Запорізької області відправляють у Євпаторію, 12 травня 2026. У руках валізи та документи. Джерело: пропагандистське медіа

Відповідно, Балицький, неочікувано для самого себе, зіштовхнувся із спротивом від батьків: 

«Ну, не всі батьки, правда, згодні віддати дітей. Упереджень вистачає. (...) Ми розуміємо, що розставання з дитиною – це завжди важко, тривожно для батьків. Але це все одно безпечніше, ніж якщо діти будуть знаходитися через річку. Через Дніпро можуть перебити полковий міномет 120-й. Не дай Бог, щось може відбуватись».

ак званий "сухопутний коридор до Криму" та знешкоджена російська техніка. Колаж з відкритих джерел

Ну то, можливо, не треба розлучати батьків та дітей? Можливо, варто евакуювати родини з дітьми з прифронтової зони?

Але є проблема – пропагандисти бояться слова «евакуація». Адже це означає, що лінія фронту рухається.

Тому мета цих поїздок, за словами окупантів: «оздоровлення, психоемоційне розвантаження, відпочинок від обстрілів». Але ніколи не «евакуація із небезпечної зони» чи «асиміляція українських дітей до росіян».

Це залишається десь між рядків пропагандистських сюжетів, у словах: «познайомитись з однолітками з регіонів росії та перейняти традиції» та «відпочити від звуку українських дронів».

Керівниця юридичного напрямку благодійного фонду Save Ukraine, Мирослава Харченко. Фото: Крим.Реалії

"І саме у цьому різниця між «евакуацією» та «викраденням»", - В ексклюзивному інтерв'ю Мирослава Харченко, керівниця юридичного напрямку благодійної організації SaveUkraine. Благодійниця наводить як приклад вивезення дітей із Херсона перед деокупацією:

«Вони готувалися до цього. Табори були готові для того, щоб прийняти дітей на мілітаризацію та індоктринацію – насильницьке винищення українського їства у дітей і заміщення їхньої ідентичності. Без батьків дітей перевозили на іншу територію.

Різниця у тому, що якщо евакуюють дітей з прифронтових територій, то батьки мають знати кожну секунду, де знаходяться їхні діти. Кожен метр їхнього переміщення. І супроводжуючий має бути з дітьми постійно».

За місяць до деокупації Херсона – на сторінках херсонського пропагандистського медіа вийшло дві новини. Перша стосувалась “розвінчання міфу” про те, що “оздоровлення у таборах” – це депортація дітей перед наступом. У ній йшлося, що ситуація під Херсоном контролюється.

Фото-скрін з пропагандистського херсонського телеграм-каналу перед деокупацією Херсону.

 

За місяць - 11 листопада 2023 року, Херсон деокупували. А сотні дітей з Херсона росіяни викрали та поселили у таборах Криму під виглядом “оздоровлення”. На 8 місяців, без батьків та з постійним переміщенням по території півострова.

Україна евакуює дітей виключно разом із родинами або законними представниками. Навіть коли закон передбачає примусову евакуацію через смертельну небезпеку, в Запорізькій області жодної дитини не забрали без супроводу батьків. Держава допомагає родині облаштуватися разом на безпечній території.

Як дітей викрали з Херсона: чи є схожі дзвіночки

Благодійна організація SaveUkraine займається поверненням дітей з окупованих територій та допомогою з виїздом з ТОТ сім'ям. Вони допомагають повернути юних херсонців в Україну.Херсонка, чию дитину вдалось повернути, згадувала у розмові з Мирославою Харченко про осінь 2023: «Коли вона опинилася в тому річпорту в Херсоні: було враження, що там були всі діти Херсонщини. Просто порт кишів одними дітьми: від першачків до одинадцятого класу», – згадує Мирослава Харченко.

Дітей  евакуюють. Фото ілюстративне, фото-скрин з пропагандистського медіа

З кримського боку на українську малечу вже чекали великі автобуси. Супроводжуючі відверто заявляли, що приїхали забирати дітей Херсона, і про жодне лікування чи оздоровлення мова не йшла.

Коли батьки намагалися дізнатися, коли їм повернуть синів та доньок, окупаційна адміністрація скидала маски.

 «Відповідь вона почула: "А хто вам сказав, що ми взагалі збираємось віддати вам дітей?" Від цього батьки почали бити на сполох і шукати можливості врятувати дітей якимись іншими способами», – розповідає правозахисниця.

Росіяни демонструють письмові згоди батьків на виїзд дітей як доказ добровільності. Проте Мирослава Харченко пояснює, що з юридичної точки зору ці папірці не мають жодної сили. Батьки підписували документи на два тижні, а дітей утримували по вісім місяців. Крім того, малечу постійно перевозили між різними таборами без жодного попередження родин.

Окупаційна влада вивозить дітей з Херсонського будинку дитини, 21 листопада 2022 року. Фото-скрін з пропагандистського медіа

Правозахисниця наводить реальну історію однієї бабусі, яка виховувала онука-сироту під опікою. Жінка навідріз відмовилася відпускати дитину на «оздоровлення». 

Наступного дня до неї додому прийшли озброєні окупанти і силою доставили до колаборантських соціальних служб: 

«В соціальних службах їй сказали: “Якщо ти не віддаси дитину у табір добровільно, то ми позбавимо тебе опікунських прав, заберемо дитину, помістимо в інтернат. Але тим чи іншим чином вона опиниться там, де потрібно нам”», – ділиться з  Мирослава Харченко.

Таргани, пацюки та голод: реальність таборів

У таборах ламали психологічний стан херсонських дітей. Працівники установ переконували малечу, що рідні від них відмовилися. 

«На 2-3 тиждень, після того, як діти переміщалися з одного табору в інший без повідомлення батьків, у таборі почали дітям розповідати: “Так по тебе ніхто не приїде – ти нікому не потрібен. Тебе не люблять”...».

Організатори депортації чітко знали, що діти їдуть назавжди. У жовтні підконтрольні РФ табори вже були завалені російськими підручниками на наступний навчальний рік. Місцеві жителі зносили туди гуманітарну допомогу, яка складалася виключно з теплих зимових речей.

Після кількох переміщень по Криму більшість херсонських дітей опинилися в таборі «Дружба». Правозахисники називають його найгіршим місцем, яке тільки довелося побачити вихованцям.

Табір "Дружба" в Євпаторії, Крим. 

Наприкінці осені в кімнатах панували антисанітарія та страшний холод, простирадла смерділи. Але найстрашнішим випробуванням став голод.

Мирослава Харченко працювала з двома дівчатками віком 10 та 11 років. Вони не знали одна одну раніше, але здружилися в таборі, намагаючись просто вижити без зв'язку з батьками. 

«Вони постійно відчували голод. Найбільше мене вразило, що вони в свої 10-11 років знали і розповідали мені, як правильно поцупити хліб».

Малеча ховала шматки хліба в кімнаті й швидко з'їдала їх до останньої крихти. За викрадення їжі дітей чекало суворе покарання від адміністрації.

У деяких дітей були телефони – вони залишалися на зв’язку з батьками. Але найменші діти не мали способу зв’язатись з ними. Деякі почали забувати своїх батьків. Декого вже всиновили росіяни.

 

Марія Львова-Білова, уповноважена з прав дитини при президенті РФ. Джерело: Getty Images

Уповноважена з прав дитини при президенті РФ Марія Львова-Білова, яка хвалилась ордером на арешт за викрадення дітей як орденом, заявила: 2,5 тисячі дітей вивезли у Крим на «оздоровлення». Частина з них – поверталась до батьків за сприянням самої окупаційної адміністрації. 

За словами Мирослави Харченко, діти колаборантів їздили у табори та повертались без проблем, щоб рекламувати відпочинок серед одноліток. Інших дітей – вивезли перед деокупацією Херсону без батьків. 

За оцінками Херсонської військової адміністрації, з тимчасово окупованої Херсонщини та РФ повернули 795 дітей (дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування). 60 дітей, вивезених з Херсону без батьків, вдалось повернути SaveUkraine.

SaveUkraine повертає викрадених Росією українських дітей. Джерело фото: Ukrainian Service

Але є й трагічні випадки. Юристка згадує дівчинку-сироту, по яку в Росію вирушила рідна бабуся. Але літня жінка загинула в дорозі: 

«13 годин їх допитували і піддавали фільтраційним заходам ФСБшники в аеропорту Шереметьєво в Москві, і на наступний день серце бабусі не витримало – вона померла», – каже Харченко.

Дитина залишилася без законного представника. Дівчинку віддали в російську родину під Москвою, і зв'язок із нею втрачено вже понад вісім місяців. Для України вона може бути втрачена назавжди.

Реакція представника Омбудсмена на заяви Балицького

Ситуацію з вивезенням дітей прокоментував представник Уповноваженого з прав людини у Запорізькій області Михайло Волков. Він наголосив: єдиний спосіб захистити дітей від депортації – повернути їх на підконтрольну Україні територію.

Правозахисник визнає, що в умовах окупації можливості української влади обмежені, але алгоритм дій відпрацьовують:

«Саме держава має робити першочергові кроки. Ми відпрацьовуватимемо це питання з місцевими військовими адміністраціями та громадами. Зараз головне – зібрати точну інформацію і зрозуміти: йдеться про дітей із родин чи про вихованців інтернатів. Єдиний шлях дійсно убезпечити дітей – повернути їх на підконтрольну територію».

Дітей з окупованого Василівського та Кам'янко-Дніпровського районів відправили у поїздку до Карелії (Росія), 23 березня 2026 року. Фото соц.мережі Евгенія Балицького

Замість висновку

Окупанти копіюють херсонський сценарій: розлучають дітей із батьками, вивозять за тисячі кілометрів і створюють умови, за яких повернути їх назад буде надзвичайно важко.

Протидія цьому – це негайна фіксація кожного факту вивезення, максимальний міжнародний розголос і робота з родинами в окупації, щоб вони за жодних обставин не віддавали дітей загарбникам.