Мелітополь став епіцентром найжорсткіших репресій проти українських працівників ЗМІ на тимчасово окупованих територіях. З 28 журналістів, яких незаконно утримують у Росії, вісім — з Мелітополя.
Однією з найтрагічніших і найпоказовіших стала історія Георгія Левченка, адміністратора телеграм-каналу «РІА Мелітополь» (зараз — «РІА Південь»). 2 вересня 2025 року окупаційний «Запорізький обласний суд» у Мелітополі засудив його до 16 років колонії суворого режиму з обмеженням волі на один рік.
Також «суд» цинічно заборонив йому користуватися інтернетом ще на рік після відбуття покарання. Про те, як російські окупанти ліпили «терориста» зі звичайного журналіста і чому це стало їхньою постійною практикою, головна редакторка «РІА Південь» Світлана Залізецька детально розповіла в інтерв’ю Національній спілці журналістів України (НСЖУ).
Від водія до ключового адміністратора
За словами журналістки, Георгій Левченко прийшов у команду «РІА Мелітополь» у 2014 році, на самому старті проєкту. Він був тією надійною людиною, на якій трималася редакція.
«У редакції ми святкували їхні дні народження з Настею Глуховською. Тепер обоє в полоні. Ми на роботі проводили більшу частину життя, навіть більше, ніж вдома. Без вихідних, без відпустки… Усі разом переживали найскладніші ситуації. Тому дуже важко зараз з цим жити. Ми всі в редакції називаємо його Жора. Він народився 27 січня, і в січні ми святкували їхні з Настею дні народження один за одним. Зараз вона теж у полоні вже понад 2,5 роки», — ділиться спогадами Світлана Залізецька.
Спочатку Георгій працював водієм, але швидко проявив здібності, і його почали залучати до складніших завдань. Він виконував операторську роботу, а пізніше взяв на себе адміністрування сторінки видання в Instagram (35 тисяч підписників) і великого телеграм-каналу.
Георгій завжди оточував колег турботою. Перед самим початком окупації, 26 лютого 2022 року, росіяни заблокували Instagram-акаунт видання. Потім почалися потужні DDoS-атаки на сайт. Стало очевидно: ворог робить усе, щоб задушити український голос у регіоні.
Більшість журналістів виїхали з Мелітополя, але Георгій залишився, оскільки на його плечах лежала відповідальність за сім’ю — батьків, дружину та сина-підлітка. Крім того, тоді всі вірили у швидке звільнення міста. Колеги вмовляли його виїхати, але покинути Мелітополь з усією сім’єю Георгій так і не зміг.
Нічний штурм, тортури струмом і показове «шоу» від ФСБ
Залишаючись в окупованому місті, Георгій продовжував вести телеграм-канал, який залишався чи не єдиним джерелом правди для мелітопольців. За це окупанти влаштували на нього полювання. Перед світанком 20 серпня 2023 року співробітники ФСБ увірвалися до будинку Левченка.
Це була масштабна скоординована зачистка — тієї ночі в Мелітополі викрали щонайменше 15 проукраїнських громадян. З арешту журналіста окупанти влаштували справжнє шоу: силовиків супроводжувала знімальна група пропагандистів, яка фіксувала затримання в прямому ефірі.
«Так, він уже лежить. У будинок ми не зайшли, прямо біля входу. Минуло секунд 20», — зі смішком коментував на камеру російський пропагандист.
О 4-й годині ранку того ж дня окупанти зламали й сам телеграм-канал «РІА Мелітополь», розмістивши там картинку з ведмедем і триколором. Символічно, що злом стався рівно в той самий час, коли 24 лютого 2022 року по місту вдарили перші російські ракети. Пізніше з’явилося відео з камери Мелітопольського ІТТ: виснажений і втомлений Георгій читав на камеру заздалегідь підготовлений текст — так окупанти намагалися «легалізувати» викрадення. Як стало відомо пізніше, зізнання з нього вибивали жорстокими тортурами.
«Коли ми пишемо про чергового полоненого, якого окупанти ґвалтують, катують електричним струмом — а Георгія катували саме так, — то відразу згадуємо своїх колег, які перебувають у полоні. І знову переживаємо цей біль», — розповідає Світлана Залізецька.
Вирок за правду: як журналіста перетворили на «екстреміста»
27 жовтня 2023 року ФСБ офіційно висунула Левченку звинувачення за найтяжчими статтями: ст. 275 КК РФ («державна зрада») та ч. 2 ст. 280 («публічні заклики до екстремістської діяльності через інтернет»). Окупанти заявили, що Георгій нібито передавав українським спецслужбам дані про переміщення російських військ. Світлана Залізецька підкреслює абсурдність цих звинувачень:
«У телеграм-каналі просто публікували реальну ситуацію в окупації та ті злочини, які скоювала російська влада на окупованих територіях, затримуючи людей, катуючи їх тощо… Закликів як таких не було. Але саме це, можливо, і зумовило те, що він — «екстреміст»». Судовий процес завершився 2 вересня 2025 року безпрецедентно суворим вироком — 16 років ув’язнення в суворому режимі. Після оголошення вироку зв’язок із Георгієм повністю обірвався. Його батькам, які залишилися в Мелітополі, смертельно небезпечно виходити на будь-який контакт із територією, що перебуває під контролем України.
За даними організації «Репортери без кордонів» (RSF), після слідства Георгія могли етапувати до СІЗО окупованого Маріуполя, де також утримуються інші адміністратори місцевих чатів. За іншою версією, зараз його утримують в одній із в’язниць анексованого Криму. Точне місцеперебування журналіста на даний момент залишається невідомим.
Боротьба на міжнародній арені
Світлана Залізецька, яка сама пройшла через жах окупації (коли вона відмовилася співпрацювати, ФСБ взяла в заручники її 75-річного батька), сьогодні стала головним адвокаційним голосом полонених мелітопольських журналістів на світовому рівні. Вона системно виступає на міжнародних майданчиках — у Раді Європи в Страсбурзі, у парламенті Данії, Конгресі та Держдепартаменті США.
Зустріч української делегації в Держдепартаменті США з Крісом Андерсоном — директором Управління з питань прав корінних народів, березень 2026 р.
У США разом із Комітетом захисту журналістів (CPJ) вона зустрілася з представниками Конгресу та з Крісом Андерсоном (директором Управління з питань природних прав Державного департаменту США).
«Моє головне завдання — підняти цю тему на найвищий рівень, щоб керівники всіх країн об’єдналися в єдиному завданні: донести до країни-агресора, що журналістів потрібно звільнити. Вони просто виконували свою журналістську роботу. Вони не агенти, не диверсанти чи терористи. Не можна карати журналістів за професійну діяльність», — заявляє Світлана Залізецька в інтерв’ю НСЖУ.
Світлана Залізецька та перший секретар НСЖУ Ліна Кущ на конференції «Захист журналістів — багатосторонній діалог зацікавлених сторін» у Страсбурзі, грудень 2024 р. Фото: РІА Південь
Національний союз журналістів України спільно з міжнародними платформами CPJ та RSF продовжують вимагати негайного звільнення Георгія Левченка. Кейс Георгія офіційно внесено до Платформи Ради Європи з безпеки журналістів, а його історія стала частиною документального фільму «Звільнити слово», який наприкінці травня 2026 року презентували в Брюсселі.
Офіс Генерального прокурора України спільно з НСЖУ вже відкрив 128 кримінальних проваджень за фактами злочинів проти медійників, включаючи незаконні затримання, тортури та полон. Колеги Георгія обіцяють боротися в міжнародних судах доти, доки кожен військовий злочинець не понесе покарання.
