Після двох місяців активної роботи Сил оборони України по військовій логістиці тимчасово окупованих Мелітополя, Бердянська, Енергодара та інших територій ВОТ Запорізької області з окупації розпочався відтік населення.
Мелітопольці вже не пам’ятають, коли востаннє стабільно отримували електроенергію, воду, зв’язок та інтернет. Бізнес без генераторів існувати не може. Тому щоранку в місті починається так.
Жителі багатоповерхівок страждають найбільше, оскільки ті, хто не придбав генератор, пишуть скарги на тих, хто ним обзавівся. Скаржаться на шум і запах бензину.
Ті, хто може собі це дозволити, влаштовують тривалі канікули та відпустки, виїжджають до Криму та вглиб Росії в надії, що до їхнього повернення в місті стабілізується подача електроенергії, води та інших благ цивілізації. Однак цього не сталося.
До локальних проблем додалися й глобальні. Тепер пересування сухопутним коридором Мелітополь — Крим, Мелітополь — Бердянськ — Маріуполь — Ростов стало небезпечним. Траси контролюються ЗСУ, а на узбіччях повсюди стоять спалені бензовози та вантажівки.
Ситуація на трасі Василівка — Скельки — Дніпрорудне ще трагічніша через загрозу ударів БпЛА. Місцева так звана «глава Василівського округу» колаборантка Наталя Романіченко рекомендувала мешканцям «утриматися від поїздок» цим маршрутом:
«Настійно рекомендуємо тимчасово відмовитися від пересування зазначеним маршрутом без крайньої необхідності», — попередила Романіченко.
Додало тривожності місцевим жителям і так званий «губернатор» Запорізької області Євген Балицький. Сам він у Мелітополі вже давно не проживає і з’являється в місті лише наїздами — у дні, коли на ВОТ з перевірками приїжджають чиновники з Кремля. Минулого тижня в ефірі пропагандистського ТБ він звернувся до жителів ВОТ Запорізької області з рекомендацією вивезти дітей до Росії або Криму хоча б до 1 вересня через небезпечну ситуацію в регіоні.
Ймовірно, це відіграло не останню роль у настроях мелітопольців. Серед приїхалих росіян і навіть місцевих жителів дедалі частіше звучать розмови про плани залишити місто, де життя перестало бути безпечним і комфортним. Одна з підприємниць, яка працює у сфері мережевого бізнесу, відверто поділилася своїми думками в соцмережах:
— За останній місяць я все частіше ловлю себе на думці, що в нашому непростому регіоні все частіше почали вимикати світло, зникає інтернет, води теж не у всіх. І побут, до якого ми всі звикли, починає руйнуватися по клацанню: немає світла — і все, вже хочеться залізти під ковдру і накритися з головою.
І тут уже навіть не про комфорт. З’являється чітке відчуття нестабільності. Ти не можеш планувати свій день, тиждень, життя. І я все частіше чую від людей навколо, що хтось уже виїжджає. У когось є нерухомість в іншому місті, а хтось просто переїжджає на певний час. Є й ті, хто просто втомився. Раніше думали, що це все скоро закінчиться. Але втома вже просто накопичилася.
І от у мене в суботу була зустріч із дівчиною, і вона прямо каже: навіщо мені тут залишатися і платити оренду за житло, якщо за ці ж гроші можна переїхати в більш стабільний регіон? Туди, де немає комендантської години і таких частих перебоїв з електроенергією.
Ми з чоловіком теж часто говоримо на цю тему і вже зловили себе на думці, що теж хочемо виїхати".
Аналогічна ситуація складається і в Херсонській області. Редакція РІА Південь записала ексклюзивне інтерв’ю з родиною, яка виїхала цього року з окупованого півдня завдяки благодійній організації Save Ukraine.
У селі, де жила родина, дедалі частіше почали вимикати електроенергію, інтернет і зв’язок. Життя стало нестерпним.
— Зв’язок дуже поганий. «7Телеком», «НаСвязи» ще якось працювали. Але якщо десь відбувається переміщення техніки — одразу вимикають зв’язок. Коли у них тихо — зв’язок є. А коли ми виїжджали, Viber не працював зовсім, Facebook майже не відкривався, через Telegram ще можна було переписуватися, але говорити — вже ні. Люди з України туди вже не можуть додзвонитися, тільки написати щось, — розповідає Олена.
У посадках біля села, де жила Олена, стояли дагестанці та осетини. У розмовах з місцевими вони казали: «Ми вам не вороги. Але якщо ви побачите, що ми поїхали, а замість нас прислали тільки росіян — тікайте. Це означає, що фронт буде вже у вас».
— У нас почали дуже часто вимикати світло: то на п’ять діб, то на добу — і так постійно. З наших посадок почала виїжджати військова техніка, і в один день зникли наші «квартиранти»-кавказці. А біля магазину я побачила вже росіян. Розмовляють своєю мовою. І я прийшла додому і сказала: «Ребята, час тікати», — згадує Олена.
Тим часом Сили оборони роблять акцент на новій тактиці ведення війни — «висушуванні» логістики в тилу ворога, включно із сухопутним коридором на тимчасово окупованих територіях півдня України.
