Служба безпеки України встановила особи та повідомила про підозру трьом ключовим керівникам карального органу росіян в окупованому Мелітополі.
Йдеться про верхівку так званого «Головного управління МВС», яка причетна до масових викрадень та катувань мирних мешканців Мелітополя та району. Варто зазначити, що встановити особи підозрюваних та їх злочини вдалося , адже саме наше видання першим почало писати про діяльність цих зрадників.
Каральні загони проти патріотів
За даними слідства, у квітні 2022 року троє фігурантів обійняли керівні посади в незаконно створеному «МВС». Їхнім головним завданням було придушення опору та проведення масштабних репресій. Для цього зрадники сформували каральні загони, до яких увійшли як російські військові, так і місцеві колабораціоністи.
За наказом керівництва «поліції» рашисти вистежували проукраїнськи налаштованих громадян, викрадали їх прямо з будинків і звозили до катівень, облаштованих на базі захопленого райвідділу. Тортури за «неправильні» погляди Слідчі СБУ зібрали свідчення свідків, яким вдалося вижити в камерах тортур і пізніше виїхати на підконтрольну Україні територію. Причини для тортур були цинічними:
- Відмова від отримання російського паспорта.
- Проукраїнська позиція та підтримка ЗСУ.
- Відмова співпрацювати з окупаційною адміністрацією.
Один із потерпілих розповів, що за небажання працювати на ворога йому погрожували розстрілом, після чого тривалий час піддавали приниженням і фізичним тортурам, намагаючись «зламати» і схилити до зради.
8 днів пекла без їжі та води
Затримання чоловіка було абсолютно безпідставним. Його кинули до катівні захопленої будівлі поліції, де протягом восьми діб утримували в нелюдських умовах — без їжі та навіть краплі води. Коли мелітополець навідріз відмовився співпрацювати з ворогом, у хід пішли жорстокі тортури.
Його методично били, завдаючи ударів по голові, тулубу, кінцівках і геніталіях. Щоб зламати волю чоловіка, окупанти застосовували витончений психологічний тиск: його змушували дивитися, як у сусідніх камерах катують інших незаконно утримуваних людей.
Зйомки для «дозвілля»
Найцинічнішим епізодом одного з таких «допитів» стала присутність жінки. Поки зрадники та їхні російські куратори били чоловіка, супутниця «поліцейських» знімала процес знущань на мобільний телефон заради забави. Для катів та їхнього оточення страждання живої людини стали не більше ніж контентом для особистого архіву.
Обличчя катів
Підозри у скоєнні військових злочинів отримали:
- Гажева О.В. (26 травня 1995 р.), яка знімала на телефон тортури мелітопольців.
Гажева. фото
До війни 30-річна Ольга Гажева (Янєва) була нічим не примітною фітнес-тренеркою в центрі «Фора» на вулиці Героїв України.
Ольга Гажева. фото з соцмережі
З приходом окупантів прихильниця «руського світу» взялася за свою кар'єру — вступила до фейкового вузу МДУ, очолює болгарське товариство. І, вже не знаємо яким чином, дослужилася до голови загальноросійської суспільно-державної організації «Асамблея народів Росії». Нині Гажева є рупором окупаційної влади.
скріншот із пропагандистського сюжету
- Сапожников А.В.
Мешканець Костянтинівки Антон Сапожников уже отримав свій перший вирок. До війни в правоохоронних органах Сапожников ніколи не працював. Однак це не завадило окупантам призначити його начальником карного розшуку окупаційного «УВС по м. Мелітополю та Мелітопольському району».
Для формування своєї «команди» колаборант схиляв колишніх і діючих співробітників органів Нацполіції та МВС України присягнути на вірність рашистам. На посаді зрадник виконував накази росіян, придушуючи опір, залякуючи та затримуючи місцевих жителів. Також за його вказівками підлеглі проводили «роботу» з місцевим бізнесом, тиснули на фермерів і комерсантів для отримання відкупних за можливість працювати. Гроші йшли російським кураторам.
Сапожников. фото
- Яковенко Володимир Олександрович (18.08.1987 р.н., уродженець Мелітополя, проживав за адресою: вул. Героїв України, 47). - в. о. начальника «народної міліції» в окупованому Мелітополі
Яковенко Володимир.
Примітно, що Яковенко, будучи уродженцем міста, обіймав посаду в. о. начальника «народної міліції» і особисто брав участь у знущаннях над своїми земляками. За словами мелітопольців, які його знали, Яковенко все життя «блатував» і дотримувався кримінальних понять, але з приходом окупантів різко змінив вектор і подався в «менти». Жив зрадник на вулиці Героїв України (Кірова), де викупив весь останній поверх.
Своє житло він перетворив на справжню фортецю: все під ґратами, а зверху — колючий дріт. Мабуть, потяг до тюремної естетики у нього був завжди. Крім тортур у катівнях, Володимир Яковенко активно займався «квартирним питанням», користуючись своїм становищем в окупаційній поліції. Стало відомо, що він особисто причетний до силового захоплення чужої нерухомості.
Квартира під дулом автомата: За свідченням законних власників, спільник Яковенка — якийсь Данило Рапаєв — з'явився до них додому і, погрожуючи зброєю, просто вирвав ключі з рук. Відразу після цього в «віджату» квартиру заселився сам Володимир Яковенко. Власникам же відкрито погрожували розправою («обіцяв поховати»), через що людям довелося екстрено рятуватися втечею з міста.
Володимир Яковенко
Його брат Фелікс давно живе в Москві й не соромиться позувати в рашистській формі, а батько родини також відомий своїми специфічними поглядами. Перехід із кримінального світу в окупаційну поліцію — класичний шлях для тих, хто шукав влади для безкарного насильства над земляками.
Закон і покарання
Дії трьох фігурантів кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України (порушення законів і звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Це серйозна міжнародна кваліфікація, яка не має строку давності. Слідство триває під процесуальним керівництвом обласної прокуратури. Кожному з «керівників» загрожує тривале тюремне ув’язнення, а інформація про них уже передається до міжнародних інстанцій для фіксації злочинів проти людяності.
