Український суд виніс заочний вирок Оксані В’юник, яка обіймала ключові посади в окупаційній адміністрації на тимчасово захопленій території Запорізької області. Водночас ФСБ готує свій «подарунок» мелітопольській колаборантці.
Комунарський районний суд міста Запоріжжя 1 травня поставив крапку в кримінальній справі однієї з помітних фігур політичного бомонду окупованого Мелітополя.
Оксану В’юник визнано винною у колабораційній діяльності за ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати державні посади строком на 15 років.
Фактично йдеться про фінальну юридичну оцінку її участі у побудові окупаційної вертикалі влади в Мелітополі та регіоні.
Цікава деталь — наприкінці травня у В’юник день народження, їй виповниться 48 років. І саме до цієї дати вирок набув символічного звучання, ставши для неї своєрідним «подарунком» від українського правосуддя, тоді як окупаційні структури, за даними джерел, готують їй уже зовсім інший — тюремний — «сюрприз».
Від соратниці до ключової чиновниці окупаційної адміністрації
Оксану В’юник у матеріалах справи описують як одну з найближчих соратниць Євгена Балицького, так званого «губернатора» окупованої частини Запорізької області. Її кар’єрний ріст у структурах окупаційної влади був стрімким: від радниці до керівниці адміністрації та заступниці «губернатора».
Оксана В’юник і Євген Балицький. фото тг-каналу окупантів
Суд встановив, що вона добровільно погодилася працювати в незаконних органах влади та виконувала організаційно-розпорядчі функції, включно з координацією структурних підрозділів і затвердженням внутрішніх документів.
Кар’єрний ліфт: із сільських депутатів у прокурори та заступниці
Шлях Оксани В’юник до «вершин влади» в захопленому регіоні нагадує низькопробний серіал. Колишня депутатка Костянтинівської сільради від забороненого «Опоблоку» завжди перебувала в тіні свого патрона — Євгена Балицького.
Із початком окупації їхній багаторічний зв’язок (який у місті давно називають «більше ніж службовим», - авт.) став фундаментом стрімкої кар’єри.
В’юник (праворуч) і Балицький часто з’являються разом. фото пропагандистів
Не маючи досвіду роботи в правоохоронних органах, юристка В’юник за протекцією Балицького раптово стала «в.о. прокурора Мелітополя». Далі були посади радниці, керівниці адміністрації та першої заступниці «губернатора».
За лояльність вона отримала «орден Дружби» особисто від Путіна, а Балицький неодноразово відзначав її регіональними нагородами.
Удар у спину: обшуки та кримінальні справи в РФ
Поки український суд заочно виносив вирок, навколо В’юник почали згущуватися хмари і з боку російських силовиків. За даними джерел, у її будинку проводилися обшуки із залученням ФСБ. У розпорядженні опинилося службове листування окупаційних чиновників. В одній із доповідних записок В’юник скаржилася Путіну та іншим російським посадовцям на ФСБ, які проводили жорсткі обшуки в її будинку.
Групи озброєних силовиків вимагали відкрити ворота під загрозою застосування зброї, після чого проводили допити щодо походження майна та доходів.
За словами колаборантки, коли люди у військовій формі зі зброєю та в балаклавах увірвалися до будинку, її донька від переляку хотіла вистрибнути з другого поверху.
Оксана В’юник. фото пропагандистів
Сьогодні ситуація для В’юник виглядає критичною. Поки Балицький втрачає позиції у кремлівських рейтингах і піддається критиці з боку російських воєнкорів, його команду поступово «зачищають». Частина соратників уже опинилася під слідством або за ґратами.
В’юник, яка останнім часом фактично підміняла Балицького на нарадах, стала черговою фігурою у цій серії справ.
«Самотній губернатор» і розпад оточення
Навколо Балицького формується ситуація політичної ізоляції. Якщо раніше він спирався на лояльну команду, то тепер вона поступово руйнується через кримінальні справи та арешти.
У публічних оцінках його неодноразово характеризують як політика, орієнтованого на особисті інтереси та формування команди за принципом особистої лояльності.
Фінал історії та політичний підтекст
Вирок Оксані В’юник став черговим епізодом у серії кримінальних справ проти представників окупаційної адміністрації Запорізької області. На тлі триваючих розслідувань це рішення розглядається як частина системного демонтажу управлінської вертикалі окупаційних структур.
І якщо для українського правосуддя це фінал справи, то для самої В’юник та її оточення події розвиваються у бік значно жорсткіших наслідків з боку російських «кураторів», ніж заочний вирок.
