В окупованому Мелітополі так званий «Запорізький обласний суд», створений російською владою, виніс черговий показовий вирок місцевому жителю, звинувативши його в участі у диверсійній діяльності та незаконному обігу вибухових речовин.
За версією окупаційного слідства, 23-річний мешканець міста нібито був втягнутий у «диверсійну групу» на початку 2023 року. Стверджується, що він познайомився з якимось молодим чоловіком, який представився співробітником Головного управління розвідки України та запропонував співпрацю за винагороду. Пізніше, як заявляють силовики, мелітополець погодився допомогти в організації так званого «схрону» з вибухівкою і навіть залучив до цього знайомих, не посвячуючи їх у деталі.
У результаті його дії були кваліфіковані за статтями російського кримінального кодексу як «участь у диверсійному співтоваристві» та «незаконне зберігання вибухових речовин». Суд призначив покарання у вигляді 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, а також штраф у розмірі 500 тисяч рублів.
Примітно, що окупаційні ресурси також оприлюднили відео з винесенням вироку. На опублікованих кадрах молодий хлопець спокійно та мужньо вислуховує оголошене рішення суду. При цьому в офіційних повідомленнях ім’я засудженого не розкривається, однак у самому відео суддя озвучує його прізвище — Задорожній.
Водночас у представленій версії подій впадають в око очевидні нестикування. Зокрема, залишається незрозумілим, навіщо людині, яку подають як нібито професійного агента, було залучати до «операції» випадкових знайомих, частина з яких навіть не знала мети того, що відбувається. Такі деталі ставлять під сумнів достовірність усієї конструкції обвинувачення.
Не виключено, що справа може бути пов’язана з раніше озвученими «розслідуваннями» окупаційних силовиків про так звані диверсійні групи в Мелітополі. Раніше російська сторона вже заявляла про «викриття» подібного угруповання та засудження 23-річного Віталія Скорохода, якому приписали серію підривів залізничної інфраструктури та призначили 19 років позбавлення волі.
Тоді, як і зараз, уся версія обвинувачення будувалася виключно на заявах російських силових структур. Незалежних підтверджень представлених фактів не існує, а самі процеси відбуваються у закритому режимі — без доступу громадськості, прозорих доказів і повноцінного правового захисту.
Експерти та правозахисники неодноразово зазначали, що в умовах окупації подібні справи часто використовуються як інструмент тиску та залякування місцевого населення. Публічні «викриття диверсантів» стають частиною пропагандистської кампанії, спрямованої на демонстрацію контролю та придушення будь-яких проявів незгоди.
