Дніпровський районний суд Запоріжжя поставив крапку у кримінальній справі 46-річної Галини Круть (Брезгулевської) — мешканки села Володимирівка Мелітопольського району.
Колишній педагог-організатор місцевої школи, яка мала вчити дітей добру та патріотизму, обрала шлях зради, очоливши окупаційну «дільничну виборчу комісію №288». Суд засудив колаборантку до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Вирок винесено заочно (in absentia), оскільки засуджена переховується на окупованій території.
Сімейний підряд зрадників
Згідно з матаріадами справи, Галина Круть пішла на співпрацю з окупантами добровільно, залучила до злочинної діяльності свого чоловіка Володимира, доньку та сестру. Чоловік Володимир допомагав дружині в організації «референдуму», супроводжуючи її під час обходів по домівках.
Галина та Володимир Круть. Фото з відкритих джерел
Донька Анастасія Брезгулевська — «тилова» ланка підряду. За словами односельців, Настя, яка працює в мелітопольському АТБ, щовихідних приїжджала до матері у Володимирівку. Разом вони готували їжу, яку потім дбайливо відносили до місцевої школи, де дислокувалися російські військові.
Донька Галини Круть — Анастасія Брезгулевська
Пригоди доньки колаборантки стали окремою темою для обговорення в селі. За словами місцевих жителів, Анастасія активно заводить «романтичні» знайомства з оросійськими військовими:
— Щовихідних додому у Володимирівку її підвозив новий «залицяльник» у формі, - обговорюють приватне життя Анастасії сусіди.
Автоматники за спиною та мішки з бюлетенями Як встановило слідство, ще до офіційного початку «референдуму» Круть займалася складанням списків виборців, проводила попереднє опитування населення та розповсюджуавала пропагандистські листівки, у яких вихвалялося «братерство народів» та містилися заклики до повалення законної української влади.
сторінка у соцмережі Галини Круть
Найемоційнішою та найдоказовішою частиною судового процесу стали свідчення односельців Галини, які не побоялися розповісти правду про події вересня 2022 року. Свідок, яка знала Галину зі школи, розповіла, що та особисто обходила двори у супроводі російських військових із автоматами.
«Вона знала мою проукраїнську позицію, тому уникала зайвих слів, але наполегливо вимагала голосувати», — згадує жінка.
За її словами, Галина була «головною», і їй беззаперечно підпорядковувалися інші члени комісії. Інший свідок зазначив, що родина Круть однією з перших у селі вивісила на своєму подвір'ї російський прапор. Він упевнений: примусу не було — Галина щиро раділа приходу «руського міра» та агітувала за нього ще на стадії підготовки «голосування».
Ще одна жінка засвідчила, що була змушена поставити галочку в бюлетені, коли Галина Круть постукала до неї у двері. До цього жінку вже тримали «на підвалі» в комендатурі за проукраїнські погляди та погрожували розправою. Візит «голови комісії» з озброєним конвоєм вона сприйняла як пряму загрозу життю.
«Всіх не пересаджать»
Одним із найпромовистіших епізодів стали свідчення колишньої колеги засудженої. До того як виїхати з окупації, жінка прямо запитала Галину Круть: «Чи розумієш ти, що стала зрадницею?». На що «педагог-організатор» самовпевнено відповіла: «Всех не пересаджат».
Однак правосуддя вважає інакше. Слідство знайшло неспростовні докази:
Списки виплат: У розпорядженні СБУ опинилися відомості, де Галина Круть під номером 47 значиться як отримувач зарплати від окупаційної влади за організацію та проведення "референдуму".
Цифрові сліди: У закритих чатах «Референдум» та «Селищні ради» збереглися інструкції та робочі файли, які Галина використовувала для організації незаконного процесу.
Вирок: розплата неминуча
Суд визнав Галину Круть винною за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність, вчинена групою осіб). Вердикт суду: 10 років тюрми (строк рахуватиметься з моменту фактичного затримання). Конфіскація всього особистого майна (включно з нерухомістю та технікою). Заборона обіймати будь-які посади в органах влади строком на 15 років.
Сьогодні Галина Круть перебуває у міжнародному розшуку. І хоча вона досі ховається в окупованій Володимирівці, вирок означає одне: вона стала вигнанцем у власній країні, а її майно у вільній Україні буде передано державі. Історія «голови комісії №288» — це наочний урок усім, хто вірить, що за зраду Батьківщини не доведеться відповідати.
