Ще кілька років тому Мелітопольщина вважалася одним із найуспішніших аграрних регіонів півдня України. Тут вирощували сади, овочі, діяла розвинена система зрошення, а малі річки — Молочна, Тащенак, Великий і Малий Утлюг — забезпечували водний баланс і підтримували екосистему.

Сьогодні ці водні артерії стрімко зникають.

Обміління, замулення, загибель риби та перетворення річок на ланцюг стоячих водойм — усе це стало новою реальністю регіону після окупації та руйнування ключової водної інфраструктури.

Команда провела власне розслідування та проаналізувала, як змінився гідрологічний баланс річок на окупованій частині Запорізької області, що стало причиною цього та які наслідки можуть настати.

Як це було раніше: вода як основа життя

До повномасштабного вторгнення Мелітопольський район мав розгалужену систему зрошення. Тисячі гектарів сільськогосподарських угідь отримували воду через мережу каналів, безпосередньо пов’язаних із Каховським водосховищем.

Каховський магістральний канал до повномасштабного вторгнення. фото з відкритих джерел

Саме воно забезпечувало стабільний рівень води не лише для полів, а й для малих річок. Підземні води підживлювали русла, підтримуючи течію навіть у посушливі періоди.

Завдяки цьому регіон залишався стійким до кліматичних коливань і зберігав високий рівень сільського господарства.

Точка перелому: підрив Каховської ГЕС

Ситуація кардинально змінилася після 6 червня 2023 року, коли була зруйнована Каховська ГЕС.

Окрім катастрофічних наслідків для Херсонської області, удар виявився не менш руйнівним і для Запорізької. Вода пішла з водосховища, а разом із нею — і основа всієї гідрологічної системи півдня.

Каховське водосховище не просто зберігало воду — воно створювало тиск, який підживлював підземні горизонти. Як пояснив в інтерв’ю Максим Ганчук, кандидат сільськогосподарських наук і завідувач кафедри геоекології ТДАТУ імені Дмитра Моторного, після зникнення водосховища рівень ґрунтових вод різко знизився.

«Каховське водосховище відігравало критично важливу роль для всього півдня України. Його значення полягало не лише в накопиченні води чи роботі гідроспоруд. Воно безпосередньо впливало на рівень підземних вод, а через це — і на живлення малих річок регіону.

Після теракту на Каховській ГЕС і подальшого обміління водосховища рівень залягання підземних вод також знизився. Як наслідок, надходження підземних вод до більшості малих річок Запорізької області певною мірою ускладнилося».

Каховське водосховище у 2023 році. фото Sky News

Чому зникають річки

Малі річки безпосередньо залежать від ґрунтових вод. Коли їхній рівень падає — річки починають міліти, втрачати течію та розпадатися на окремі ділянки.

Причому масштаб проблеми сьогодні складно оцінити об’єктивно.

«Точно оцінити, наскільки знизився рівень ґрунтових вод, зараз неможливо, оскільки для цього необхідні повноцінні гідрогеологічні дослідження. Доступу до окупованої території немає. Така ж ситуація і з джерелами, які живили ставки та річки — їх стало менше, але точно дослідити це неможливо», — каже Ганчук.

Хроніка екологічної катастрофи

Зміни вже неможливо приховати — вони видно неозброєним оком. Редакції вдалось отримати фото і відео з окупації, які підтверджують катастрофічний стан обміління річок на ТОТ Запорізької області. 

Річка Молочна, головна водна артерія регіону, місцями практично зникла. Русло пересохло, а замість води — тріщини і тонкий струмок.

Схожа ситуація на Малому Утлюгу: ще недавно повноводна річка перетворилася на ланцюг калюж.

У селі Новоданилівка Великий Утлюг, глибина якого раніше досягала двох метрів, сьогодні обмілів до кількох сантиметрів.

Інші прісні водойми також переживають кризу. На ставках «Ударник» і «Гігант» влітку 2025 року було зафіксовано масову загибель риби.

Чому річки перетворюються на болота

Навіть у природних умовах малі річки потребують стабільного водообміну. В іншому разі запускається ланцюг деградаційних процесів.

Експерт детально пояснює цей механізм:

«У Запорізькій області річки рівнинні, у них невисока швидкість течії та значний коефіцієнт меандрування — тобто природної звивистості русла. Це одночасно призводить і до руйнування берегів, і до накопичення наносів.

Підмивається один берег, тверда маса потрапляє у воду, а потім відкладається у вигинах русла. Додається падіння рівня води та зарегульованість, і в результаті течія ще більше сповільнюється.

Річки стають менш повноводними, швидкість течії знижується, і процеси накопичення наносів посилюються. Усе тягнеться одне за одним».

Отруєна вода: добрива і хімія

Серйозну роль у деградації відіграють і аграрні фактори.

«Якщо поруч велика кількість розораних земель, використовуються пестициди та мінеральні добрива. Відповідно, із поверхневим стоком ці речовини потрапляють у водойми або накопичуються в ґрунтах, а потім через руйнування берегів опиняються у воді».

Це призводить до евтрофікації — масового «цвітіння» води, зниження рівня кисню та загибелі риби.

Мертва вода: загроза для людей

Коли вода втрачає течію, вона стає небезпечною не лише для природи, а й для людини.

«У пересихаючих каналах і стоячих водоймах запускаються небезпечні хімічні та біологічні процеси. У такій воді можуть накопичуватися важкі метали, залишки добрив, нафтопродукти.

Стояча вода — це сприятливе середовище для різних патогенних мікроорганізмів. Це негативно впливає не лише на сільськогосподарських тварин, а й на людину».

За словами експерта, використання такої води може призводити до отруєнь та інфекцій.

Стояча вода в річці Малий Утлюг. фото із соцмережі

«Порятунок» екскаватором: як добивають річки

На тлі погіршення ситуації окупаційна влада заявляє про «відновлення» річок, використовуючи важку техніку.

Однак такі дії лише погіршують проблему.

«Жоден фахівець-гідролог не допустить, щоб річку чистили екскаватором у такий спосіб, як нам показували.

Спочатку мають проводитися гідрологічні, гідробіологічні та екологічні дослідження: вивчення якості води, стану донних організмів, швидкості течії, джерел підземного живлення.

І лише після цього готується проєкт відновлення русла — від витоку до гирла».

Під Мелітополем окупанти знову «чистять» річку Молочну. скрин із відео із соцмережі

Канали без води: руйнування інфраструктури

Проблема торкнулася і зрошувальних систем.

«Канали також піддаються деградації. Ніхто не скасовував процеси вивітрювання. Камінь нагрівається, охолоджується — починає тріскатися. Те ж саме відбувається з бетоном.

Крім того, сухе русло поступово замулюється і заростає рослинністю, а коріння також руйнує конструкції».

Каховський магістральний канал у квітні 2026 року. фото із соцмережі

На межі опустелювання

Процеси, що відбуваються, можуть призвести до довгострокових змін клімату регіону.

«Більш посушливий клімат — це активізація процесів опустелювання, які у нас уже 20–25 років починали проявлятися. Це збільшення кількості пилових бур і переміщення верхнього родючого шару ґрунту».

Втім, у найближчі роки експерт не прогнозує перетворення області на напівпустелю, однак у довгостроковій перспективі загроза існує:

«У найближчі кілька років — ні. Але якщо все триватиме так, як зараз, то в найближчі десятиліття це цілком можливо».

Чи є шанс на відновлення

Попри масштаб руйнувань, природні системи мають стійкість.

«Подивіться на ситуацію з Дніпром. Коли побудували Каховську ГЕС, фактично річку як таку знищили — з’явився каскад водосховищ.

Але після руйнування греблі природне русло на частині території відновилося. Можна говорити, що воно повернулося до стану, який був до будівництва ГЕС».

Що чекає регіон після деокупації

Однак обсяг майбутніх робіт величезний.

«Це дуже болюче питання для екологів, адже не знаєш, за що братися в першу чергу — екологічних проблем зараз дуже багато».

За словами експерта, відновлення має відбуватися одночасно за кількома напрямками:

• розмінування територій
• відновлення ґрунтів
• відновлення річок
• відновлення лісів
• відновлення інфраструктури

«Зрозуміло, що це доведеться робити паралельно. Але для цього потрібні значні кошти. Сподіваюся, що репарації та міжнародна допомога зможуть частково покрити ці витрати».

Вода як головний ресурс майбутнього

Історія Мелітопольщини сьогодні — це приклад того, як руйнування однієї гідросистеми призводить до деградації цілого регіону.

Зникнення річок — це не лише екологічна проблема. Це удар по сільському господарству, загроза для здоров’я людей і ризик перетворення родючих земель на безплідні.

І хоча шанс на відновлення залишається, ціна зволікання з кожним роком стає дедалі вищою.