Судова система країни-агресора продовжує штампувати вироки щодо жителів тимчасово окупованих територій. Цього разу стало відомо, що Верховний суд РФ залишив без змін вирок мешканці Мелітопольського району Оксані Іванченко, раніше засудженій за статтею про «державну зраду».

За версією російських слідчих органів, жінка нібито зв’язалася в месенджері з представником іноземної держави та передала йому інформацію про місцезнаходження особового складу і техніки армії РФ, а також адресу військової комендатури. У матеріалах справи стверджується, що ці відомості «могли бути використані проти безпеки країни».

Судова колегія не знайшла підстав для пом’якшення покарання. У результаті вирок — 14 років і 9 місяців позбавлення волі в колонії загального режиму — залишився в силі.

Історія справи

Нагадаємо, ще у липні 2024 року так званий «Запорізький обласний суд» в окупованому Мелітополі виніс вирок 47-річній мешканці Акимівки. Тоді Оксану Іванченко звинуватили у передачі Силам оборони України інформації про дислокацію російських військ.

За даними окупаційних структур, йшлося про події травня 2023 року. Жінці інкримінували передачу відомостей про місцезнаходження військових, техніки та комендатури в Акимівці. На підставі цих обвинувачень її засудили до 15 років позбавлення волі з подальшим обмеженням свободи.

При цьому залишається невідомим, коли саме жінку затримали і в яких умовах відбувалося слідство. Не публікувалися й будь-які докази, що підтверджують висунуті обвинувачення.

Викрадення і тиск

Правозахисники неодноразово зазначали, що подібні справи на окупованих територіях супроводжуються грубими порушеннями прав людини. Йдеться про фактичні викрадення, ізоляцію від зовнішнього світу та тиск на затриманих.

Оксана Іванченко — мати чотирьох дітей. За наявною інформацією, після винесення вироку її етапували до виправної колонії в селищі Березняки Пермського краю РФ — одного з місць, куди часто відправляють українських жінок, засуджених за так званими «політичними статтями».

Умови утримання

Ця колонія відома важкими умовами утримання. За словами колишніх ув’язнених, там перебуває велика кількість людей із тяжкими захворюваннями, зокрема туберкульозом і ВІЛ.

Російська активістка Марія Альохіна, яка раніше відбувала покарання в цій установі, розповідала виданню «Радіо Свобода», що ув’язнені з відкритою формою туберкульозу можуть перебувати поруч з іншими, що створює пряму загрозу життю і здоров’ю.

За даними правозахисних організацій, жінки в місцях позбавлення волі стикаються з додатковими труднощами: відсутністю належної медичної допомоги, браком гігієнічних засобів, психологічним тиском і обмеженим доступом до зв’язку з родичами.

Системна практика

Випадок Оксани Іванченко — лише один із багатьох. Станом на 2025 рік десятки українських жінок, зокрема з Криму та окупованих територій півдня України, утримуються в російських СІЗО та колоніях.

Експерти зазначають, що подібні вироки часто використовуються як інструмент тиску на місцеве населення та спроба придушити будь-який спротив.

Водночас російська влада традиційно відкидає звинувачення у порушенні прав людини, заявляючи, що діє в межах власного законодавства.