Мінпросвіти РФ вводить нові правила оцінювання учнів та створює аналог пропагандистських “Разговоров о важном” для дошкільнят. Стосуватиметься це і тимчасово окупованих територій України включно із Мелітополем.
Журналісти розповідають, що чекатиме дітей у нових навчальних роках та яка ситуація із освітою була від початку окупації й продовжується далі.
Оцінка за поведінку
У Росії з 2026 року тестують оцінювання поведінки школярів. Під час апробації в школах обирають трирівневу систему: “зразкова”, “допустима” і “недопустима”. Вже з 1 вересня 2027 року цю систему впровадять в усіх школах.
Але тут цікаві критерії за якими вчителі мають визначати наскільки поведінка учня “відповідає нормам”:
Дисципліна. Сюди входить усе, що пов’язане з формальними правилами: запізнення, розмови “не по темі” та використання телефону на уроках, поведінка у школі.
Соціальна взаємодія. Тут оцінюватимуть, як дитина працює в команді, вирішує конфлікти і проявляє “емпатію”. Це вже суб’єктивний рівень, адже вчитель оцінює не факт, а дає власну інтерпретацію поведінки.
Особистісні якості. У цьому критерії йдеться про відповідальність, ставлення до шкільного майна, участь у “суспільно корисній праці”.
Активність у навчанні та заходах. Це один із найважливіших пунктів. Окрім виконання домашніх завдань, участі у шкільних проєктах та взаємодії з учителем, будуть оцінювати участь у програмах “Разговоры о важном”, “Движение первых”, “Россия - мои горизонты” та інших. Саме тут оцінка поведінки перетворюється на інструмент ідеологічного контролю. Тобто, якщо учень не хоче приймати участь у пропагандистских заходах як зустрічі з ветеранами “СВО” або святкувати радянські свята, то така поведінка розцінюється як незадовільна.
Фактично ж ці правила вже існують в школах тимчасово окупованої Мелітопольщини, Херсонщини.
Так, у Мелітополі вже були практики, коли учням ставили оцінку за поведінку - замість оцінки за знання предмету:
“У першій школі оцінки за поведінку ставлять замість оцінок за знання. Це неправильно оцінювати знання на підставі поведінки. Адже можна писати зауваження в щоденник, а не знижувати оцінку з предмета, з якої потім формується чвертьова і йде в табель”, - писали батьки у місцевих чатах.
“Добрі ігри” у дитсадках: пропаганда з трьох років
Також з 1 вересня 2026 року Росія впроваджує програми “Добрые игры” у дитячих садках. Як повідомляє видання ASTRA, це аналог уже відомих “Разговоров о важном”, адаптований для дітей від 3 до 7 років.
За офіційною версією, програма спрямована на “духовно-моральне виховання”. Насправді ж це раннє формування лояльності до російської ідеології.
Яка ж справжня ситуація у Мелітополі
Реальність Мелітополя та інших ТОТ, про яку розповідають місцеві жителі, значно жорсткіша. Олена виїхала з Мелітопольського району у лютому 2026 року. Вона виховує трьох дітей, серед яких - дитина з інвалідністю. До виїзду працювала у фермерських господарствах. І її історія - це свідчення того, як змінюється життя дітей під окупацією.
За словами Олени, після окупації частина вчителів відмовилася переходити на російську систему освіти, однак ненадовго. Спочатку у школах ще залишали можливість вивчати українську мову “за бажанням”. Але це тривало лише близько пів року.
“Коли почалась окупація наші вчителі не хотіли працювати на ворога. Але коли їм сумки з грошима привезли прямо до школи, то відразу перевзулися. У нас спочатку навіть українська мова була, нам казали, що по бажанню діти можуть вчити українську мову. Пів року дозволяли, а потім її взагалі відмінили”.
Дітей зобов’язали відвідувати школи та садки в окупації. У деяких селах освітні заклади взагалі перестали працювати - їх займали військові адміністрації чи використовували під інші потреби, тому доводилося їздити на навчання в інші населені пункти, а згодом запровадили примус:
“Якщо діти не ходять до школи на батьків складають адміністративні протоколи і передають до суду, потім взагалі погрожують забрати дітей. Бо це вже супротив владі”.
Дітей почали мілітаризувати ще у дитсадках і продовжували цю ж програму у школах:
“Військова підготовка починається з дитячого садка, там мою молодшу дитину вже навчали ходити строєм, марширувати, одягали на них військову форму. Мені одного разу сказали здати гроші дітям на «наряди». Я думала, що це будуть костюми на якісь свята, а виявилось, що вони на ті гроші купили військову форму.
Потім почали в нашому селі вводити військову підготовку дітей у школах. Їх змушували відвідувати кружки. Хто відмовляється - директор відразу інформує нашу окупаційну владу в селі, що дитина не хоче брати участь в цих заходах. І потім додому приїжджають вже не вчителі і не адміністарація, а люди у військовій формі - ФСБ - і ведуть розмови з батьками”.
Крім того, у самих школах відкривають кадетські класи, залучають дітей до російських “патріотичних” рухів як “Юнармія” та “Орлята Росії”.
“У школі без дозволу батьків дітей примусово залучають до “Юних Орлят Росії”. Дитина вже не належить батькам. Спочатку “Орлята” до 5 класу, з 7 класу вже кадетський корпус, а з 9 по 11 клас “Юнармія”. Якщо дитина демонструє гарний результат, то її відправляють у військову школу навчатись. Дітям вже не дають вільного вибору на іншу професію. І дівчат, і хлопців гребуть до армії”, - розповідає жінка.
Ба більше, окупанти намагаються створити ілюзію вибору і добровільності, однак це швидко закінчується.
“До нас у школу приїхав якийсь спеціаліст російський по вихованню з Москви, ніби так нам приділяють багато уваги. Зустрічі спочатку були добровільні, і він сказав, хто бажає - той може йти. Я від батьків сказала, що наші діти не звикли до військової дисципліни. І мені затулити рота, бо “тут такий поважний чоловік до нас з Москви приїхав, а ти балакаєш”. Тоді в “Юнармію” вступили лише 2 хлопці з нашого 10-го класу”.
Детальніше про мілітаризацію освіти в окупованому Мелітополі читайте за посиланням.
За словами Олени, хлопці, які потрапили до військового табору після повернення відмовилися від участі в “Юнармії”.
“Влітку вони повезли їх в Крим на військовий полігон. Хоч вони неповнолітно, їх вивезли без нагляду батьків. І вони там пройшли повну підготовку. Але коли приїхали, то обидва пішли до директора і сказали, що більше не хочуть брати участь у “Юнармії”. Приїхали дуже замучені і ніхто не розумів, що там з ними робили”.
Родина Олени виїхала з окупації у лютому 2026 року за допомогою благодійної організації Save Ukraine. Докладніше про цю історію, читайте на нашому сайті найближчим часом.
