Запорізький районний суд виніс вирок групі зрадників із села Широке Мелітопольського району за організацію фейкового референдуму щодо приєднання захопленої частини Запорізької області до Росії.
Їх визнали винними у колабораційній діяльності.
Хто вони — «герої» окупаційної виборчої комісії №317
Іван Калініченко (43 роки) — «голова» комісії. До війни був адвокатом, проживав у Києві, а під час референдуму в 2022 році особисто підбирав кадри та підвозив спільників до будинків односельців на своїй «Славуті». Причому, згідно з даними «Миротворця», зрадник двічі — у липні та вересні 2023 року — перебував на території вільної України. Після чого повернувся до окупації. І лише через рік після фейкового референдуму його оголосили в розшук МВС, після чого зрадник перестав їздити на територію вільної України.
Юлія Панасенко (36 років) — заступниця голови. Разом із Калініченко особисто вмовляла й агітувала мешканців села ставати «членами комісії». Разом із Калініченко ще з липня 2022 року агітувала односельців, представляючись «новою владою».
Світлана Русанова (58 років) і Володимир Солодкий (47 років) — рядові члени комісії. Саме вони у супроводі озброєних військових обходили будинки з урнами.
«Заробляли гроші» на погрозах сусідам
Свідки в суді розповіли, що зрадники діяли абсолютно добровільно. Русанова навіть погрожувала людям «наслідками», якщо ті відмовлялися ставити галочки за приєднання до РФ, розповідають односельці. В одному із сільських магазинів Володимир Солодкий намагався навіть втихомирити свою надто завзяту колегу, розповідають люди, коли та почала сваритися з продавчинею, але голосування все одно проводилося під дулами автоматів.
Суд визнав усіх п’ятьох винними за ч. 5 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність). І призначив кожному з п’ятірки покарання — 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Також їм заборонено обіймати будь-які посади протягом 15 років. Вирок винесено заочно.
Поки зрадники ховаються в окупації, їхнє майно на підконтрольній території вже стає власністю держави, а тюремні камери чекають на господарів одразу після деокупації.
