В Мелітополі навчання у школах перетворилось на зомбування. Там працює система доносів і багато хто з дітей мріє про життя в Україні.

Декому вдається виїхати за допомогою волонтерів команди президентського проєкту Bring Kids Back UA.

Серед них і 18-річна Марта з якою поспілкувалась журналіст. Дівчина втекла з тимчасово окупованого Донецьку. В інтерв’ю вона розповіла про те, як і чому навчають на ТОТ, про страх розмовляти українською, мрії підлітків в окупації, виїзд в Україну і нове життя у Києві. Історія Марти може стати прикладом для мелітопольських підлітків, які мріють навчатись в українських вишах і жити у вільній країні.

Марта, фото надане редакції організацією Bring Kids Back UA.

«На уроках біології розповідали про Путіна»

Попри труднощі зі зв’язком і нестабільний інтернет Марта навчалась паралельно в українській школі онлайн, бо мала мрію вступити до українського вишу. Якось одного разу дівчина сказала батькам про свою мрію і в сім’ї почався скандал. Після того, дівчина не підіймала більше цієї теми. А просто тихо йшла до мети – гарно навчалась, бо це було головне для батьків.

"Виїхати там хоче більшість. Я з дитинства розуміла, коли Донецьк окупували, що  в такому стані у міста майбутнього немає. І багато хто з підлітків до Ростова виходжають та інших російських міст.

Дуже хотіла і мріяла навчатись по українській системі. Бо це був жах просто, а не навчання у школі в Донецьку. Я навіть атестат ДНРівський не стала брати.  Немає в ньому сенсу. Після школи по бажанню батьків вступила до університету і паралельно онлайн вчилась в українській школі. Чекала поки мені виповниться 18, - розповідає дівчина про систему освіти на ТОТ.

Але українська школа, то про навчання, а російська – про промивку мізків. Навіть на біології наша вчителька вчитель умудрявся про Путіна розповідати. В університеті теж саме. Українською ніхто не розмовляє бо всі бояться у школі розмовляти. Є система доносів. Але мені пощастило, бо моя вчителька не була проросійською. Вона і не проукраїнська – на «двох стільцях сиділа». Але вона розуміла, що я не хочу продовжувати навчання в російській школі і хочу виїхати якомога скоріше. Тому мені робила поблажки.

У нас в 6-7 класах ще були уроку української мови і літератури  - раз на 2 тижні, здається, але вже не за українськими книжками. А потім їх відмінили і після повномасштабної вони поставили нам на тиждень 2 уроки російської мови і ще 2 «родного языка», а це теж російська. Просто щоб ми вчили одну російську. Рідна література – теж була російська.

Марта в окупованому Донецьку, фото надане Bring Kids Back UA

В книгах історії видання 2022 року пишуть таке: «українські фашисти напали…», а війну називають СВО. Вся історія підлаштована під них», - пригадує Марта.

Мелітопольскі вчителі розповідають РІА Південь, що в тимчасово окупованому Мелітополі в шкільній системі відбувається аналогічне зомбування:

Тетяна Колесник, вчителька історії України з окупованого Мелітополя говорить про те, що дітей просто змушують ходити до різних секцій та гуртків, де вже й відбувається процес зомбування.

Тетяна Колесник, вчителька історії з Мелітополя, скріншот з відео "Єдині новини"

Ще одна вчителька з Мелітополя Ірина говорить про те, що в окупованому місті спостерігається гостра нестача педагогів.

«Були такі емоції дітей, коли їм учитель казав, що біології він їх не навчити, бо він не учитель біології. Ось такий рівень. Чого він учитель? Математики».

Тобто вчителі математики поставили читати урок біології через нестачу вчителів.

Дитячий психолог Наталія з окупованого Мелітополя наголосила, що окупанти діють за принципом «хочеш перемогти ворога, виховай його дітей».

«З самого дитячого садочка починається ця пропаганда. Діти потім виростають роботами-агресорами. У них немає співчуття до оточуючих, для них знецінюється життя взагалі. Вони як роботи».

Найпоширеніший міф від окупантів

А найпоширеніший міф, який створює російська пропаганда на окупованих територіях, щоб діти боялись їхати в Україну, змінювався з часом.

- Спочатку нам казали, що «Україна вас кинула», а ось Росія вас захищає і хоче відбудувати місто після України. А потім вже буквальну пару років почали казати, що українці - це фашисти і, що треба всіх їх повбивати. А якщо помітять що у когось з цивільних українська символіка або вони мають якийсь нейтралітет, то це вже диверсант, - пригадує Марта.

Втеча з окупації

Про своє бажання виїхати в Україну і навчатись в українському виші дівчина вже не ділилась з батьками, лише з друзями. Від друга дізналась про те, що є в Україні волонтери, які допомагають виїхати.

• Дуже багато тих, хто хоче виїхати з ТОТ, але в них немає фінансової можливості , або ситуація в родині якась складна.»

Коли дівчині виповнилось 18, вона приготувала своє українське свідотство про народження, ІНН, внутрішній російський паспорт і копії паспортів батьків.

Марта самостійно доїхала до Ростова-на Дону. І вже звідти зателефонувала волонтерці. Вона попросила її купити нову СІМку.

• Я заселилась у хостел. Там до мене приєдналась родина з Мелітополя, далі ми разом поїхали до вокзалу і в Білорусь через Макрони.

З 11 людей не пройшла на КПП лише я через те, що в мене не було «білого паспорту» (значення документу нижче – авт.). Всі інші пройшли перевірку легко. Мене викликали на допит і запитали, чи знають батьки, що я з дому втекла. Я просила пропустити без білого паспорта. Але не пропустили і я поверталась з Бреста до Мінську. Там жила декілька днів поки мені робили «білий паспорт», - розповідає про свою подорож дівчина.

Що таке «білий паспорт»

«Білий паспорт» - це посвідка на повернення. Вона підтверджує персону і те, що ви належите до українського громадянства. Такий документ видає Консульство і діє він протягом місяця з моменту видачі. Перетнути кордон по «білому паспорту» можна лише один раз.

Але цей документ важливо отримати тим, хто виїжджає через гуманітарний коридор «Мокрани - Доманове», не маючи українського паспорта (загубили, втратили), або закордонного українського паспорту. Інакше через КПП не пропустять.

Нове життя в Україні

За допомогою волонтерів Марта дісталась Києва і наразі мешкає у своїх родичів. З батьками, нажаль, дівчина не спілкується через їхню реакцію на бажання отримувати надалі українську освіту.

• Фактично на виїзд з окупації я витратила свої гроші лише на перевізника до Ростова. А волонтери платили за хостели, білети на поїзд. І ще витрачала на їжу в потязі і СІМку в Ковелі, - ділиться своїм досвідом виїзду Марта.

Але життя в столиці юної переселенки теж починалось з труднощів. Не легко було отримати українські паспорт. В одному з відділів міграційної служби дівчину попередили, що цей процес може розтягнутись на 2 місяці. І попередили, що батьки мають записати відео зі своїми паспортами в руках.

Тільки після звернення до волонтерів проєкту Bring Kids Back UA вдалось вирішити проблему. Вони пояснили Марті які документи їй потрібно ще принести і як написати автобіографію. Тому після втручання помічників паспорт переселенка отримала за день.

Перш за все Марта почала готуватись до Національного мультипредметного тестування (НМТ).

- Складно було, бо мала 2 місяці на підготовку, а не 11 років стаціонарного навчання в школі. До того ж, в мене була затримка зі шкільним атестатом. Закінчувала онлайн українську школу 9-10 класи. А в Києві атестат не видали. Тому не виходило зробити електронний кабінет, щоб вступити до вишу. Довелось їхала в міністерство освіти, щоб мені видали номер атестату. А після створення кабінету почала подавати заявку і жоден університет не прийняв на бюджет і навіть квота не допомогла. Ніхто не пояснив, що краще обрати співбесіду ніж складати тести. Балів, нажаль, не вистачило. На контракт вступила лише. Але під час конференції пан омбудсмен запитав в мене, де я навчаюсь, чи вийшло вступити на бюджет. Я пояснила, що жоден університет мене не взяв на бюджет, але дуже хотіла би. Він порадив мені написати листа йому і до МОН. Я так і зробила і в моєму універі ще декому з ТОТ виділили додаткові місця на бюджеті разом зі мною. Так вийшло що через декілька тижнів мене перевели і я навчаюсь КНУ ім Тараса Шевченка, - розповіла подробиці своєї інтеграції переселенка.

Сьогодні Марта вчиться на лінгвіста, а саме вивчає японську мову. Живе у родичів. Їй пропонували гуртожиток, але попередили, що там умови проживання бажають залишатись кращими.

Спочатку Марта отримувала академічну (2 197 грн) і соціальну студентську стипендію (1180 грн ), а також виплату ВПО. Але академічну стипендію невдовзі студентці відмінили. Тому доводиться підробляти.

Попри складнощі Марта щаслива, що живе в Україні, навчається у київському виші і каже, що дуже багато її друзів з ТОТ мріють виїхати в Україну.

Як допомагають волонтери

Усього в межах ініціативи Bring Kids Back UA з 2023 року вдалося повернути 2070 дітей (станом на сьогодні). Це не тільки ті, які прямували через КПП Доманове, а й через інші пункти пропуску, проте наразі найбільше повернень відбувається саме через цей пункт, Олександра Дворецька, керівниця відділу політик Bring Kids Back UA.

Олександра Дворецька, керівниця відділу політик Bring Kids Back UA, фото надане РІА Південь організацією

Всі, хто виїжджає, дізнаються про роботу волонтерів у Доманово, отримуючи інформаційні листи з переліком послуг і телефонами організації.

Олександра Дворецька пояснила, який супровід надають волонтери переселенцям з ТОТ.

• Від кордону до Ковеля і далі до пункту призначення ми купуємо квитки на залізничні потяги або автобуси в залежності від того, куди їдуть люди. Якщо людина каже: «мені все рівно куди їхати», ми включаємо її в систему реінтеграції і шукаємо їй тимчасове житло або житло від неурядових партнерських організацій. Наприклад, соціальні квартир.

Соціальні квартири, це коли, припустимо, підлітки 15-17 років можуть самостійно жити в квартирі. Але є один дорослий, який постійно приглядає за ними. 5-6 дітей живе в одній кватирі – це міні-гуртожиток. Для родин з дітьми діє інша система.

Ми інформуємо виїжджаючих з ТОТ, що є системна підтримка реінтеграції. Якщо батьки або соціальні працівники пройдуть опитування в центрі захисту прав дитини, для них складають індивідуальний план супроводу. Це коли збирається команда: психолог, представник правоохоронних органів, менеджер, і опитують: де хоче навчатись прибулий (ла), вирішують питання з житлом, які потрібно оформити документи.

Складається індивідуальний план на 3 місяці. В цей період людей потрібно забезпечити продуктами, одягом, всім необхідним. А далі вже інформація передається тим командам, куди вирішить їхати людина.

Є програма супроводу на 6 місяців – стабілізаційний період. В цей час надається допомога психолога, вирішуються питання з навчанням, або працевлаштуванням. Є  програма до 12 місяців. В складних випадках супровід триває стільки скільки потрібно це як правило відбувається з багатодітними сім’ями, де діти мають інвалідність, - каже експерт.

Команда волонтерів ініціативи Bring Kids Back UA також може запропонувати виїхавшим з ТОТ грошову підтримку від міжнародних фондів.