Уродженець Дніпра 56-річний Олександр Васильович Кочубей, який переїхав до Мелітопольського району за кілька років до повномасштабного вторгнення, виявився не просто прихильником окупантів, а активним пособником, що тероризував односельців.

Дніпровський районний суд Запоріжжя поставив крапку у справі зрадника із села Давидівка. За організацію фейкового референдуму та допомогу загарбникам Кочубея засуджено до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Пророк «визволення» у синьому мікроавтобусі

Олександр Кочубей переїхав до села Давидівка приблизно у 2019–2020 роках. Місцеві жителі згадують, що він вів міцне господарство, мав автомобіль і підробляв приватним візництвом. Проте за зовнішністю звичайного сусіда ховався затятий прихильник імперських амбіцій РФ.

Як випливає з показань свідків, Кочубей розпочав свою «підривну діяльність» задовго до появи перших російських танків. Він не приховував своїх поглядів: ностальгував за Радянським Союзом, дивився російське ТБ і переконував сусідів, що «скоро всіх визволять» і життя стане як у казці.

Він особисто розповсюджував агітаційні брошури та газети, фактично готуючи ґрунт для приходу ворога.

Від розселення солдатів до російського прапора

Коли Мелітопольський край опинився в окупації, Кочубей перейшов від слів до діла. Свідки в суді описали «подвиги» колаборанта, які виходять далеко за межі простої лояльності:

• Квартирмейстер для ворога: Користуючись тим, що в маленькому селі він знав кожен будинок, Кочубей особисто вишукував порожні будинки й заселяв туди російських солдатів.
• Символи окупації: Односельці бачили, як Олександр разом із спільниками демонстративно встановлював російський триколор над будівлею місцевої адміністрації.
• Логістика для загарбників: Свій синій мікроавтобус, на якому раніше возив людей, він поставив на службу окупаційній владі, розвозячи представників «нової адміністрації» та агітаційні матеріали.

Заступник голови виборчкому та «чорні списки»

Піком «кар'єри» Кочубея став вересень 2022 року. Він добровільно обійняв посаду заступника голови т.зв. «дільничної виборчої комісії № 291» у Давидівці Мелітопольського району.

фейковий референдум Давидівка

Суд встановив, що Олександр Кочубей не просто сидів у кабінеті, а особисто керував процесом примусу до голосування. На своєму мікроавтобусі він возив членів комісії та урни селом.

Тих, хто відмовлявся відчиняти двері або голосувати «правильно», Кочубей брав «на олівець». Одній зі свідків, яка уникла голосування, після референдуму прямо заявили: її родина внесена до «чорного списку» на виселення.

Погрози та психологічний тиск були основними інструментами «заступника голови» Кочубея. Його амбіції та бажання вислужитися підтверджуються і фінансовими документами окупантів: у відомостях на виплати він значився під номером 26 як висопоставлений член комісії.

Правосуддя наздогнало заочно

Судовий розгляд проходив у режимі in absentia (спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого).

Кочубей, який залишився в окупованій Давидівці, на суд не з'явився, проте тяжкість зібраних доказів — свідчень очевидців, протоколів упізнання за фото та даних із закритих чатів колаборантів — не залишила сумнівів у його провині.

Вердикт суду:

8 років позбавлення волі.

Конфіскація всього майна, що належить засудженому.

Заборона на 15 років обіймати будь-які посади в органах влади або займатися виборчими процесами в Україні.

Термін покарання почне відраховуватися з моменту його фактичного затримання. Тепер Кочубей, який уже давно посідає своє законне місце на сайті Миротворець, — офіційно визнаний військовий злочинець і зрадник, чиє майно у вільній Україні підлягає вилученню, А сам він стане законною ціллю для правосуддя одразу після деокупації регіону.