У перші тижні повномасштабного вторгнення Мелітополь став одним із символів громадянського спротиву російській окупації. Із часом окупаційна влада посилила тиск, однак в захоплених містах продовжують діяти підпільні ініціативи.

Однією з таких став жіночий рух “Зла Мавка”, який заснували три подруги з Мелітополя у 2023. Згодом активістки почали діяти не лише у Запорізькій області, а й в інших окупованих регіонах - від Донеччини до Криму. Детальше про історію руху 

За три роки існування рух об’єднав сотні учасниць, які проводять різні форми тихого спротиву. Але, як розповідає очільниця ініціативи для “Почуто”, з часом діяти стало значно складніше. 

“Якщо чесно, сильно відрізняється. Все стало набагато складніше. Окупанти протягом цього часу, звісно, не сиділи без діла, і навіть маленькі прояви спротиву сьогодні здійснювати набагато складніше”, - говорить жінка.

За словами активістки, після кількох років роботи рух змушений адаптуватися до нових умов. Водночас у русі переконані: навіть коли одні можливості зникають, з’являються інші.

Разом із тим учасниці “Зла Мавка” вважають, що за роки окупації вони вже довели світові, що українці в захоплених містах не змирилися з російською владою.

“Мені здається, що ми вже довели у світі, що окуповані міста — це Україна, що люди тут чекають на Україну, що російська пропаганда завжди бреше і що ми завжди будемо продовжувати свій спротив Росії”, - каже очільниця руху.

Нагадаємо, раніше посолка Канади в Україні Наталія Цмоц зробила татуювання з логотипом жіночого руху опору «Зла Мавка» - на знак солідарності з українками, які борються з окупацією на тимчасово захоплених територіях.

“Наші люди неймовірні”

Одним із головних відкриттів для очільниці руху за час роботи в підпіллі стала сила людей, які залишилися в окупації.

“Головне усвідомлення — це, звісно, що наші люди неймовірні! Усвідомлення сили українців і усвідомлення того, що сила є в кожній дії. Маємо не втрачати віру в людей, навіть коли складно. Завжди буде «але», завжди будуть незгодні й обов’язково будуть численні експерти, які начебто краще знатимуть, як тобі робити. Хочеться їм сказати: хай приїздять сюди і показують як правильно, а до того — нам своє робити”,

З кожним роком життя в окупації стає складнішим. Окупаційна влада встановлює все більше камер відеоспостереження, перевіряє телефони та соціальні мережі місцевих жителів.

У таких умовах, каже очільниця руху, підпільна робота вимагає не лише сміливості, а й винахідливості.

“Спротив — це, як виявилось, не список правил, а дії, які вимагають креативу і фантазії”.

Як змінився Мелітополь в окупації 

За роки окупації місто суттєво змінилося: місцеві жителі говорять про зростання цін, проблеми з комунальними послугами та закриття підприємств. Однак найбільш помітною зміною, за словами активістки, стала поява великої кількості нових жителів із Росії.

“А головне, змінилось місто завдяки «новим жителям з Росії». Це настільки ріже око, що я не можу цього передати. Наш Мелітополь перетворили на «Бидло Ленд»”.

Так, за даними директора стратегічно центру розвитку територій Андрія Орлова, у Мелітополі залишилось близько 30% місцевого населення. Всі інші - нові мешканці, яких Росія активно переміщує із своїх глибинок до тимчасово окупованого півдня України. Детальніше про те, як Як Москва витісняє жителів Мелітополя з їхніх домівок на захоплених територіях - за посиланням.

Складною залишається і ситуація з медициною.

“Нормальних лікарів немає: то студенти привезені, то ті, хто навіть по-руськи погано розмовляють, — про їхній професіоналізм навіть мова йти не може. Потрапити до лікаря майже неможливо, ціни — космос, нормальних ліків також немає”.

Нагадаємо, ми вже розповідали про ситуації, коли діти не дочекалися операцій або екстреної допомоги і померли просто від халатності лікарів.

Через це багато людей намагаються виїжджати на лікування або самостійно шукати способи отримати медичну допомогу. Крім того, без російських документів прийом ускладнений, аналізи виконуються із затримками, а платні послуги поступово витісняють державні.

Боротьба за молодь

Окремою проблемою активістки називають мілітаризацію дітей. На окупованих територіях активно поширюються російські парамілітарні організації, зокрема “Юнармія”. На думку очільниці руху, Україна має посилити роботу з молоддю, особливо в інформаційному просторі.

Раніше команда  досліджувала як Росія мілітаризує освіту у Мелітополі, на Донеччині та на інших захопених територіях. Крім того, окупаційна адміністрація почала блокувати переведення дітей між школами. Особливо там, де створені кадетські класи.

Водночас багато молодих людей в окупації, за її словами, продовжують шукати зв’язок з Україною.

“Нам пишуть багато підлітків, які хочуть в Україну, які вивчають мову самостійно, але в усіх них одне питання: а що нам робити? Навіть якщо виїдемо, навіть всупереч батькам, що буде далі?” - розповідає вона.

Що означає свобода

Попри роки окупації, активістка переконана: боротьба триває. І для неї особисто поняття свободи має дуже конкретне значення.

“Не бути руською. Свобода вирішувати, хто я. Свобода — це думати в голос. Свобода — це не думати «та якось буде», а мати змогу щось змінювати на краще”.

І додає: навіть у найскладніших умовах українці на окупованих територіях продовжують чинити спротив - часто тихо, непомітно, але вперто.