Замість спалення солом’яної баби – донати на дрони, а замість сільських площ – затишний простір у релокації. Приазовська громада Мелітопольського району влаштувала масштабне свято Масниці, запросивши до себе «на млинці» сусідів з Кирилівської, Софіївської та Бердянської громад.

Масниця (Колодій, Сирний тиждень) – це давнє українське свято, що символізує проводи зими, зустріч весни та завершальний тиждень перед Великим постом. Воно триває тиждень, коли традиційно готують вареники із сиром, млинці, налисники, веселяться, влаштовують гуляння та вшановують сімейні цінності. 

Релоковані з Мелітопольщини громади вирішили нагадати запоріжцям про давні народні традиції. Поки ворог намагається стерти кордони, мешканці узбережжя Азовського моря доводять: їхня єдність сильніша за окупацію, а традиції – це зброя, що допомагає вижити психологічно та підтримати фронт.

Смак дому 

У повітрі запорізького хабу пахне домашніми налисниками з ікрою та вишнями, а коридорами ходять справжні цигани у яскравих хустках. Це не просто ярмарок – це спроба на кілька годин повернути «той самий» берег Азовського моря. Шум традиційного святкування у подвір’ї твого дому. Смак бабусиних млинців. Запах солі з рідного моря та домашніх блюд.

На столах – наїдки господинь з Кирилівської, Софіївської, Бердянської та Приазовської громад. А ще вироби ручної роботи.

Валентина, мешканка Кирилівської громади, змогла вивезти з окупації найдорожче – свою в’язальну машину. Тепер тут, у Запоріжжі, вона з італійської пряжі створює речі, що зігрівають своїх. Поруч майстрині продають ляльки-берегині, кожна з яких – маленький маніфест незламності.

«Майстрині нашої громади роблять вироби власними руками. Це не тільки іграшка, це й оберіг, у який вкладається душа. Це допомагає нам забутись від того, що ми далеко від дому. А ще воно допомагає нашим хлопцям – от збираємо гроші для них», – Тетяна, мешканка Кирилівки.

Ярмарок на Масницю: що продають

Проте головним хітом стали не солодощі, а маленькі фігурки-антистреси, надруковані на 3D-принтері.  Андрій Солопов, голова Приазовської громади розповідає: ті самі співробітники селищної ради, які вночі друкують деталі для ЗСУ, вдень виготовили сувеніри “за донат”.

«В минулому році ми святкували своєю громадою, а в цьому захотіли масштабувати. Запросили сусідів, громади Узбережжя. Нас об'єднує не лише Азовське море,  і 8 прикордонний бердянський загін (...) Ми все робимо для перемоги. Кошти від цього заходу, від ярмарка та лотереї, підуть на потреби бердянського загону».

Антристрес-іграшки, брелки, фігурки за донат

Терапія згуртованістю: «Майже як вдома»

Для сотень переселенців цей захід став можливістю «розвіятись» та нарешті побачити своїх. Люди обіймаються, згадують спільних знайомих та діляться надіями на повернення. На сцені виступають релоковані митці – тріо «Ритм» та ансамбль «Оберіг». Вони стали символом культурного спротиву окупованого Півдня.

«Найважливіше в умовах війни – це згуртованість. Ми тут відчуваємо себе як вдома. Знайомі люди, про однакові події згадуємо... Моя громада для мене зараз – частинка рідного дому», – розповідає Оксана, мешканка Приазовської громади.

Завершилося свято безпрограшною лотереєю на 200 призів, де кожен отримав щось на згадку – від чашки з символікою громади до ексклюзивних прапорів Бердянського прикордонного загону.

Наталя Азатян з Бердянську, радіє виграним призам на лотереї. Фото: Приазовська громада

Голова ГО «Гарне місце» Наталя Азатян з Бердянська, тримаючи в руках виграну чашку з символікою Приазов’я, шопер з Приморськом та ще кілька дрібниць для дому – не стримує емоцій. Для неї цей ярмарок – про право на життя і радість попри все.

«Це відволікає від того, що зараз коїться. Можна трошки покричать, похлопать, посміятись – це ж класно! Треба жити, бо заради цього зараз там на нулі гинуть наші хлопці. Чим можемо, тим і допомагаємо».

Для багатьох Масниця стала моментом перелому: від зимового заціпеніння до весняної надії на повернення додому. Мешканець Приазов’я Максим – на заході у ролі «Цигана» розповідає: 

«Завершується зима, є сподівання на тепло, на розвиток життя. Сподіваюся, що така тепла громада у нас збережеться, і ми всі разом повернемося додому. Буде у нас велика спільна родина з багатьох громад».