Війна за Незалежність України триває вже 12 років - від перших актів агресії 2014 року до сьогоднішнього дня. Це дванадцять років опору, героїзму та незламності, коли українці стримують ворога, захищають свої міста і відстоюють право на свободу.

Чотири роки повномасштабної війни показали незламність українців. Ворог продовжує прагнути знищити державність і національну ідентичність, але українці - своєю мужністю, стійкістю Збройних Сил, Національної гвардії, добровольчих формувань та волонтерського руху - зірвали плани «бліцкрігу». Героїчний опір став символом цивілізаційного протистояння, легендою для світу, реальним захистом не лише України, а й стабільності всього демократичного світу.

Наше місто тимчасово не вільне. Його вулиці, площі, домівки - під чужим контролем. Але серце Мелітополя б’ється. Воно - у його людях: у тих, хто залишився, у тих, хто був змушений виїхати, у кожному мелітопольці, де б він сьогодні не був - в Україні чи за її межами.

Ми розкидані по різних містах і країнах, але нас об’єднує спільний біль і спільна пам’ять. Пам’ять про рідні двори, школи, роботу та наше літо з найсмачнішою у світі черешнею. Ці спогади сьогодні особливо гострі - вони нагадують, як багато втрачено і як багато збережено всередині.

Ми тримаємося разом і підтримуємо одне одного. Центри допомоги  «Мелітополь. Саме тут» продовжують працювати щодня, забезпечуючи гуманітарну підтримку наших людей. 

Схиляємо голови перед кожним, хто став на захист України. Дякуємо всім, хто боронить державу і наближає справедливість. З болем у серці згадуємо тих, хто віддав життя за свободу. Світла пам’ять кожному.

24 лютого - день пам’яті, гідності та внутрішньої сили.

Чотири роки боротьби довели: роз’єднати нас неможливо. Бо місто - це його люди. І поки ми тримаємося разом, Мелітополь живе. І буде жити доти, поки в його серцях - віра, мужність і любов до України. Ця любов і єдність - наша сила, наш щит і наше майбутнє.