С початком повномасштабного вторгнення жителі Мелітопольського району масово залишали свої домівки, намагаючись врятуватися від окупантів. Інші ж, навпаки, йшли на службу ворогу — іноді цілими родинами.
Сім’я Мітленко стала наочним прикладом такого зрадництва: старший брат Сергій влаштувався на роботу в окупаційний «суд» Мелітополя, а Юрій почав співпрацювати з загарбниками в Токмаку.
Хортицький районний суд Запоріжжя 28 листопада 2024 року заочно виніс вирок Юрію Мітленку — колишньому депутату Пологівської районної ради від партії «За майбутнє». Суд визнав його винним у державній зраді, колабораціонізмі та пособництві державі-агресору.
Юрій Мітленко є рідним братом Сергія Мітленко — колишнього прокурора, який після окупації Запорізької області став «суддею» у незаконно створеному міжрайонному суді Мелітополя і також уже отримав заочний вирок українського суду.
Брати Мітленко. фото із соцмереж
Перехід на бік ворога та передача даних про проукраїнських жителів
Юрій Мітленко народився 8 вересня 1982 року в Токмаку Запорізької області. До повномасштабного вторгнення Росії він офіційно був безробітним, але при цьому обіймав посаду депутата Пологівської районної ради.
Після захоплення Токмака російськими військами наприкінці лютого 2022 року Мітленко не залишив регіон і не чинив опору окупації. Як встановив суд, він добровільно пішов на співпрацю із загарбниками, розділяючи проросійські погляди та ігноруючи присягу депутата й інтереси місцевої громади.
Одним із ключових епізодів справи стала передача Мітленком конфіденційної інформації представникам збройних сил РФ. Через Telegram він надсилав дані про жителів Токмака з проукраїнською позицією, учасників АТО, медпрацівників та активістів.
У повідомленнях зазначалися адреси, персональні дані та характеристики. За даними слідства, передана інформація використовувалася для затримань, допитів та тиску на місцевих жителів. Ці дії суд кваліфікував як державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану.
Робота в окупаційних органах та паспортизація
Влітку 2022 року окупаційна влада створила в Токмаку незаконні підрозділи так званого «МВС». На базі колишнього Центру надання адміністративних послуг запрацював «відділ з питань міграції», який відповідав за примусову паспортизацію.
Юрій Мітленко добровільно зайняв посаду начальника цього відділу. Він брав участь у видачі російських паспортів, оформлював документи за законодавством РФ, фактично забезпечуючи інтеграцію окупованої території в правове поле країни-агресора.
Юрій Мітленко видавав російські паспорти жителям окупованого регіону. фото пропагандистів
Його діяльність не залишилася непоміченою силами українського опору. У травні 2023 року в Токмаку було скоєно замах на Юрія Мітленка. Він вижив, однак продовжував пособництво ворогу, що пізніше підтверджено в ході досудового розслідування.
Родинний фактор: брат — суддя окупаційного суду
Окремим епізодом у цій справі став статус рідного брата Юрія — Сергія Мітленко. До війни він понад 20 років працював в органах прокуратури Запорізької області, зокрема обіймав посаду прокурора Василівської окружної прокуратури.
Після окупації у травні 2022 року Сергій Мітленко перейшов на бік загарбників, співпрацював із незаконними органами влади, агітував за участь у так званому «референдумі», а пізніше став «суддею» в окупаційному міжрайонному суді Мелітополя.
6 січня Хортицький районний суд Запоріжжя заочно засудив його до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду.
Як проходив суд над Юрієм Мітленком
Справу розглядали заочно, оскільки обвинувачений переховувався на тимчасово окупованій території. Повістки про судові засідання публікувалися в офіційних виданнях та на сайті суду.
У суді досліджували матеріали СБУ, свідчення свідків, дані негласних слідчих дій, зокрема переписку в Telegram, де Мітленко координував роботу «паспортного столу» і підтверджував свою посаду «начальника».
Суд дійшов висновку, що всі дії носили добровільний і усвідомлений характер.
Вирок суду
28 листопада 2025 року Хортицький районний суд Запоріжжя визнав Юрія Мітленка винним за такими статтями Кримінального кодексу України:
державна зрада,
колабораціонізм,
пособництво державі-агресору.
Йому призначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років.
Строк покарання почне обчислюватися з моменту фактичного затримання.
