Шевченківський районний суд Чернівців ухвалив заочний вирок Михайлу Сербаєву — у минулому відомому в Мелітополі тренеру з боксу, майстру спорту України, людині, чиє ім’я багато років асоціювалося з дитячими перемогами та спортивною гордістю міста. Сьогодні ж це ім’я фігурує в судових документах як символ співпраці з окупаційною владою.
Мова йде про Михайла Сербаєва чий зрадницький шлях вперше викрила команда в своєму розслідуванні.
Від шанованого наставника — до директора окупаційної спортшколи
До війни Михайло Сербаєв був фігурою у спортивному середовищі Мелітополя помітною і, без перебільшення, шанованою. Майстер спорту, колишній боксер збірної України, чемпіон Європи серед кадетів, він багато років працював тренером у ДЮСШ №1. Його знали як наставника, який умів знаходити підхід до дітей, виводив учнів на змагання, радів їхнім медалям, жив рингом і спортзалом.
Саме тому його подальші кроки стали для багатьох містян болісним розчаруванням.
скриншот сайту «Миротворець»
Після окупації Мелітополя російськими військами Сербаєв, як встановив суд, добровільно пішов на співпрацю з окупаційною адміністрацією. З грудня 2022 року він очолив так звану «ДЮСШ №1 військово-цивільної адміністрації Мелітополя», створену на базі української спортшколи.
Михайло Сербаєв серед російських спортивних функціонерів. фото тг-каналу окупантів
Фактично йшлося про впровадження російської системи у сферу дитячого спорту на захопленій території.
Робота за російськими стандартами та публічна підтримка окупантів
Слідство і суд встановили: на посаді «директора» Сербаєв організовував роботу школи за нормами РФ — від освітніх стандартів до господарської діяльності. Укладалися договори, проводилися закупівлі, нараховувалися зарплати та відрахування до російських фондів.
Паралельно він очолив структуру під назвою «Федерація боксу Запорізької області», створену в російському правовому полі.
У матеріалах справи фігурують і публічні виступи Сербаєва в російських медіа, його участь в агітації на користь окупаційної влади та висування від партії «Єдина Росія» до так званих «місцевих рад». Усе це суд розцінив як свідому підтримку держави-агресора.
кріншот із російського реєстру
Докази: відео, сайти, свідки
Вину підтвердив комплекс доказів:
відеозаписи інтерв’ю та агітаційних роликів;
дані російських реєстрів, де він зазначений як керівник окупаційних структур;
публікації та сторінки в соцмережах;
показання колишніх колег, які розповіли про його перехід на бік окупаційної адміністрації;
Суд дійшов висновку: дії мали добровільний та умисний характер.
Дві долі однієї команди
Історія Сербаєва особливо символічна на тлі долі його колишніх товаришів по рингу. Лише за місяць до початку повномасштабного вторгнення Сербаєв ділився в соцмережах архівним фото 2005 року. На ньому він стоїть у червоній майці збірної «Зірки України» пліч-о-пліч з Олексієм Джунковським.
Архівне фото зі сторінки М. Сербаєва у соцмережі
Сьогодні ці двоє — полярні символи. Олексій Джунковський загинув у березні 2022 року в Ірпені як герой. Михайло Сербаєв у цей самий час оббивав пороги окупаційної адміністрації, домагаючись директорського крісла. Один віддав життя за Батьківщину, інший — заплямував своє ім’я ганьбою, ставши одним із символів спортивного колабораціонізму Мелітополя.
Правова оцінка
Суд визнав його винним у колабораційній діяльності та пособництві державі-агресору. Підсумок — 11 років позбавлення волі, конфіскація майна та 15-річна заборона обіймати посади в освітніх закладах, органах влади й займатися виховною діяльністю.
Сербаєва засуджено за:
- ч. 5 ст. 111-1 КК України — добровільне зайняття посади в незаконних органах влади на тимчасово окупованій території;
- ч. 1 ст. 111-2 КК України — пособництво державі-агресору.
Вирок ухвалено заочно: за даними слідства, засуджений перебуває на тимчасово окупованій території.
Суд підкреслив: подібна діяльність завдає шкоди суверенітету й територіальній цілісності України, навіть якщо здійснюється під вивіскою спорту та роботи з дітьми.
Кінець репутації
Вирок суду — не єдиний наслідок для Сербаєва у правовій та професійній площині. За інформацією зі спортивного середовища та профільних публікацій, він опинився серед спортсменів і тренерів, щодо яких держава застосувала окремі санкційні та дисциплінарні заходи.
Наказом Міністерства молоді та спорту України низку мелітопольських спортсменів, які пішли на співпрацю з окупаційною адміністрацією, було позбавлено спортивних звань, зокрема звання «Майстер спорту України». У списку — і Михайло Сербаєв.
Від редакції
Йдеться не лише про формальний статус. Спортивні звання в Україні — це визнання заслуг перед державою, результат багаторічної праці та представлення країни на змаганнях. Позбавлення такого звання — крок, який підкреслює: людина більше не може асоціюватися з українським спортом як його представник.
Війна для багатьох мелітопольців стала моментом морального вибору. І, на жаль, Михайло Сербаєв цей вибір зробив на користь кар’єри при окупаційній владі.
Ім’я, яке колись було пов’язане зі спортивними досягненнями, сьогодні фігурує у вироку в справах про колабораціонізм — і це, мабуть, найганебніша точка в його біографії.
