Українські правоохоронні органи продовжують системно виявляти тих, хто добровільно перейшов на бік російського агресора після окупації Мелітопольщини.
Наступним фігурантом став колишній український поліцейський Максим Миронов з Якимівки Мелітопольського району. Комунарський районний суд Запоріжжя виніс йому вирок за державну зраду.
Максим Миронов, 1990 року народження, до війни був звичайним поліцейським — старшим сержантом, помічником чергового в відділі поліції №1 Мелітопольського районного управління.
Він мешкав в Якимівці разом із дружиною Сніжаною, за поданою декларацією майже не мав майна — лише борги перед банками понад 100 тисяч гривень.
Декларація М.Миронова. скриншот із реєстру
У соцмережах Миронов також неактивний — його фотографій та особистих сторінок знайти не вдалося.
Окупацію Запорізької області Миронов використав як шанс побудувати кар’єру
Після 24 лютого 2022 року, коли російські війська окупували населений пункт, керівництво української поліції наказало особовому складу евакуюватися до Запоріжжя, однак Миронов цей наказ проігнорував. Замість того, щоб дотримуватися присяги, він залишився на окупованій території і вже в квітні добровільно увійшов до складу так званої «народної міліції», створеної російськими окупаційними властями.
З цього моменту він не лише відмовився від службового обов’язку, а й фактично став частиною репресивного апарату окупантів.
Як колишній поліцейський допомагав окупантам
Слідство встановило, що Миронов брав участь у патрулюванні Якимівки разом із представниками окупаційної «міліції», перевіряв місцевих водіїв на стан сп’яніння, займався пошуком і доставкою громадян, яких росіяни вважали нелояльними.
За свою службу він отримував регулярні виплати. Слідчі зафіксували, що лише в квітні і травні 2022 року Миронов отримав не менше 45 тисяч рублів, а в переписках хвалився отриманням премій і тим, що «залишився в строю» вже під російським командуванням.
Суд кваліфікував його дії як державну зраду, скоєну в умовах воєнного стану, що є особливо тяжким злочином.
Докази: покази, переписки та документи
Обвинувачення базувалося на свідченнях колег-поліцейських, які бачили Миронова в формі окупантів і підтверджували його відмову виконувати наказ про евакуацію.
У розпорядженні слідства опинилися його чати, де він відкрито розповідав про роботу у складі окупаційної структури і отримані виплати. Додатковими доказами стали службові документи, включно із його присягою, наказом про призначення, а також матеріалами про звільнення, оформленими після того, як він відмовився покинути окуповану територію.
В справах окупаційної адміністрації знайшли списки так званої «народної міліції», де фігурувало й його прізвище. Фото- і відеоматеріали, а також дані месенджерів остаточно підтвердили його участь у діяльності окупаційного органу.
Суд зазначив, що сукупність доказів повністю відповідає принципу «поза розумним сумнівом», на якому базується практика Європейського суду з прав людини.
Вирок: 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна
Суд заочно визнав Максима Миронова винним і призначив покарання у вигляді п’ятнадцяти років позбавлення волі. Додатково він позбавлений спеціального звання «старший сержант поліції», на три роки йому заборонено обіймати будь-які посади в державних і муніципальних установах, а все належне йому майно підлягає конфіскації.
Миронов перебуває на тимчасово окупованій території, проте вирок набуде чинності після спливу терміну на апеляцію, а його виконання стане можливим після деокупації регіону.
