Нова медійна кампанія Кремля спрямована проти жителів окупованих територій, які, попри російську паспортизацію, зберігають українські документи. Те, що починалося як звинувачення у «нелояльності» чиновників, швидко перетворилося на пряму загрозу для найбільш незахищених верств населення — зокрема пенсіонерів Мелітополя.
Впливове російське видання «Аргументи і факти» опублікувало статтю з промовистим заголовком: «Життя за двома паспортами: на двох стільцях більше не всидиш».
Приводом для різких випадів пропагандистів стала історія із затриманням російського судна, в екіпажі якого виявилися кримчани. Як з’ясувалося, люди, які працювали на країну-агресора, у міжнародних портах пред’являли українські закордонні паспорти, щоб обходити санкційні обмеження.
Ця історія стала тригером для запуску масштабнішого процесу: формування образу «внутрішнього ворога» з будь-кого, хто зберігає у тумбочці синій паспорт із тризубом.
Інструмент шантажу: від чиновників до пенсіонерів
Пропагандистська риторика вибудовується за принципом наростання. Спочатку автор статті обрушується на чиновників і держслужбовців окупаційних адміністрацій, називаючи наявність українського паспорта «свідченням прихованої ворожості». Однак далі під удар потрапляють звичайні жителі Мелітополя, Бердянська та Маріуполя.
Ключові тези нової кампанії:
Перевірка лояльності через пенсію. Пропагандисти відкрито порушують тему отримання українських виплат. За їхньою логікою, якщо житель окупованої території продовжує отримувати українську пенсію або соціальну допомогу, він «фінансується державою-терористом» і не може вважатися повноцінним громадянином РФ.
Паспорт як доказ. Наявність українського документа тепер трактується не як юридична необхідність (наприклад, для підтвердження права власності чи виїзду), а як намір здійснити «диверсію» або «шпигунство».
Примус до відмови. Стаття в «АіФ» фактично готує ґрунт для нових законодавчих посилень. Лунають заклики до обов’язкової процедури «виходу з громадянства України», яка в реальності є юридично нікчемною, але в умовах окупації може стати обов’язковою умовою для виживання.
Що це означає для Мелітополя?
Для мелітопольців, особливо для людей похилого віку, ця кампанія несе величезні ризики. Якщо для «ідейних» чиновників-колаборантів наявність другого паспорта — це питання підстрахування та можливості подорожей до Європи, то для пенсіонерів українські виплати часто є єдиним способом звести кінці з кінцями в умовах захмарних цін.
Розвиток цієї теми може призвести до таких наслідків:
Тотальні перевірки телефонів і житла на предмет наявності українських банківських застосунків та прихованих документів.
Призупинення російських виплат для тих, хто не зможе довести «повний розрив» з Україною.
Посилення фільтраційних заходів, де наявність українського паспорта вважатиметься обтяжуючою обставиною.
Філософія «свій–чужий»
Зауважимо, що подібні статті у великих державних ЗМІ ніколи не з’являються випадково. Це інформаційна «артпідготовка» перед новими указами про депортацію або позбавлення прав власності тих, хто не пройшов повної «русифікації».
Кремль переходить від політики «м’якого примусу» до відкритої ворожості щодо тих, хто намагається зберегти зв’язок із батьківщиною хоча б на рівні документів. У логіці пропагандистів людина в окупації має бути повністю ізольована від українського правового поля. І якщо зрадників-чиновників російська влада готова викинути з системи, то для звичайних людей це перетворюється на боротьбу за фізичне виживання.
