Зрадниця з Мелітополя 54-річна Інна Службіна, яка впевнено йшла по головах, зміщувала колег і позбавляла посад десятки педагогів, почула вирок українського суду.
Від рядового педагога — до «улюблениці» окупаційної адміністрації
На момент повномасштабного вторгнення Росії Інна Службіна була звичайним викладачем фізіології в медичному коледжі. У довоєнний час вона працювала в школі №14 Мелітополя і, за словами колег, нічим особливо не виділялася — ні професійними досягненнями, ні авторитетом серед педагогів.
Однак з приходом «русского мира» її кар'єра різко пішла вгору. В умовах окупації Службіна добровільно пішла на співпрацю із загарбниками і досить швидко отримала керівну посаду.
Директори змінювалися — Службіна залишалася
Спочатку Інну Службіну окупаційна влада поставила на чолі школи №14, яку потім реорганізували і об'єднали зі школою №15. В результаті саме вона зайняла посаду директора нового закладу, змістивши колишнє керівництво. Саме в статусі директорів вона регулярно з'являється в пропагандистських сюжетах російських ЗМІ, де дякує «шефам» з Архангельської області та представникам партії «Єдина Росія» за ремонти та «турботу».
директор школи №14 в окупованому Мелітополі Інна Службіна, скріншот з пропагандистських ресурсів
За словами місцевих жителів і батьків учнів, її прихід супроводжувався масовими звільненнями педагогів. Вчителі не витримували тиску, кадрові рішення приймалися хаотично, а дефіцит фахівців тільки поглиблювався. Навіть студентів старших курсів, яких через брак кадрів допустили до роботи, пізніше відсторонили від викладання.
- Більше двадцяти осіб на початок навчального року пішли працювати в інші школи. Новоприйняті на роботу також починають йти, пропрацювавши від сили два тижні, - розповідали РІА Південь мелітопольці.
Крім того, новоприйнятим через дефіцит кадрів молодим студентам в результаті просто відмовили в роботі.
- Вчителів не вистачає. І на цьому тлі відсторонені від роботи вчителі-студенти 4-5 курсів вузів, які успішно пропрацювали рік! З тієї причини, що вони не мають права викладати без закінченої вищої освіти, - повідомляли батьки.
Скандальне звільнення і участь силовиків На окрему увагу заслуговує історія звільнення попередньої директорки школи № 15 Зареми Муртазаєвої. Як стверджують очевидці, під час батьківських зборів до школи прийшли російські військові, вивели її із зали і відвезли. Формальним приводом нібито став зрив вивезення дітей до Криму або одного з регіонів РФ. Після цього Службина остаточно зміцнилася в керівництві школою.
Нове «рибне місце» — школа №11
У 2024 році Службіна отримала нове призначення — директором школи №11 в Мелітополі, змістивши чергового колаборанта Олександра Яковченка. Ще в 2022 році росіяни призначили його директором школи-інтернату «Гармонія», після чого навіть встигли оголосити в розшук за шпигунство. Однак ця історія досить швидко вщухла, і до березня 2024 року Яковченко обіймав посаду директора тієї самої школи №11. Поки його не змінила Службіна.
директор школи №11 в окупованому Мелітополі Інна Службіна, скріншот з пропагандистських ресурсів
На камери окупаційних ЗМІ Службіна охоче розповідає про «руйнування за України» і необхідність рятувати шкільні будівлі — стандартний набір тез російської пропаганди.
Пропаганда, «кадетські класи» і мілітаризація дітей
Зайнявши посаду директора, Службіна активно включилася в реалізацію російських освітніх стандартів. У школах з'явилися «кадетські класи», заняття за участю Росгвардії, воєнізовані заходи, пропагандистські лінійки та символіка РФ. Українські підручники знищувалися, батьків примушували повертати дітей до шікл, які вже працювали по російським стандартам, а відмова нерідко супроводжувалася погрозами і тиском.
Службіна Інна (друга праворуч) і так званий мер окупованого Мелітополя Сергій Золотарьов (крайній ліворуч) змушують учнів збирати гуманітарну допомогу для російських військових
Вирок українського суду
1 грудня 2025 року Комунарський районний суд Запоріжжя розглянув справу Інни Службіної в порядку спеціального провадження.
Суд встановив, що вона добровільно обійняла керівні посади в навчальних закладах, створених окупаційною адміністрацією, і впроваджувала стандарти освіти держави-агресора. Суд встановив, що:
- Службіна не працювала в школах Мелітополя на момент повномасштабного вторгнення, а до окупації була викладачем у медичному коледжі, що спростовує тези про «вимушене продовження роботи».
- Вона двічі обіймала керівні посади, створені окупаційною адміністрацією: спочатку в школі №15, потім — в школі №11.
- На обох посадах Службіна впроваджувала російські освітні стандарти, знищення українських підручників і примусове залучення дітей до навчання за програмами держави-агресора.
- Саме під її керівництвом у школі №15 були створені кадетські класи, де дітей навчали військовій підготовці, проводили заняття за участю Росгвардії та використовували символіку РФ і війни.
- Судом зафіксовано, що дітей примушували відвідувати школу, а в разі відмови представники окупаційної системи ходили по домівках і розміщували оголошення з погрозами наслідків.
Окремо суд звернув увагу, що Службіна активно брала участь у пропагандистських заходах, дякувала партії «Єдина Росія», російським чиновникам і «шефським регіонам», а також супроводжувала представників адміністрації президента РФ і Мінпросвіти Росії під час візитів до Мелітополя.
Суд визнав Службіну винною за ч. 3 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність) і засудив її до:
- 3 років позбавлення волі,
- 15 років заборони обіймати посади в органах влади та в сфері освіти.
Історія Інни Службіної — наочний приклад того, як посередній педагог, який не досяг успіху в мирний час, зробив кар'єру за рахунок співпраці з окупантами. Сьогодні вона — «директор», герой пропагандистських сюжетів і активіст партії «Єдина Росія». Але за українським законом — засуджена колабораціоністка, вирок якій лише питання часу стане не заочним, а реальним.
