Приазовська громада Мелітопольського району на Різдво вирушила з вертепом Запоріжжям – до громад-партнерів, мелітопольських закладів і військових. Про виставу й людей, яких вона об’єднала – читайте у репортажі.

За день команда об’їхала 8 локацій, щоб через колядки та живе спілкування нагадати: Мелітопольщина є і залишається єдиною, навіть далеко від дому. Гроші збирали на потреби ЗСУ.

«Ми максимально намагаємося охопити всіх наших друзів, партнерів. Розуміємо для себе, що ми є Запорізький регіон, Запорізька область – єдина, непохитна. Ми є Мелітопольський район, Мелітополь і всі громади, які навколо нього об’єдналися», – розповідає Андрій Орлов, начальник Приазовської селищної військової адміністрації.

Серед маршрутів – мелітопольські адміністративні та громадські заклади у Запоріжжі, Кирилівська громада та партнерська Софіївська громада Бердянського району.

Окремим і важливим пунктом стали вітання прикордонників. Приазовська громада запросила військових 9-го прикордонного загону разом з родинами на святкування на Хортицю. 

Отець Степан – військовий капелан 9-го прикордонного загону, організував родинам екскурсію по Січі, а Приазовський вертеп показав цілу виставу у церкві. Для дітей військових підготували півсотні святкових подарунків:

«Ця традиція і цей глибинний сенс, який несе вертеп, підтримав військових і підтримав їхні родини. Їм набагато складніше, ніж цивільним: це постійний ризик, військові довго не бачать свої родини. Тому це об’єднуючий момент, і вертеп дарує це єднання і родинний святковий затишок».

Сам вертеп підготували діти з Приазовської громади – близько 20 учасників разом із вчителями й працівниками громади. Репетирували майже місяць, готували костюми, ролі та колядки.

Серед них – 10-річна Ксюша, яка виконує одну з ключових ролей “Кози”. За сценарієм жвава Коза, танцює, бодається та виконує гімнастичні елементи. Але їй раптово стає зле через хворобу “голодної коляди”. Колядники просять у слухачів щедру пожертву, “лікуючи” Козу ковбасою та гостинцями. Ксенія ділиться врженнями від участі:

«Мене покликала на вертеп бабуся. Вона теж виступає. Це як сімейна традиція. Найбільше мені подобається роль Кози – вона найголовніша, мені здається. Мелітопольцям бажаю: здоров'я, мирного неба над головою, щоб в них завжди все здійснювалось».

12-річний Гліб навчається у Приазовській школі й долучився до вертепу разом із друзями. Для нього участь у різдвяних виступах – це передусім підтримка спільноти: 

«Мене запросили, а я погодився, щоб підтримати друзів. Більшість людей тут я знаю, напевно, навіть з третього класу. З кимось познайомився вже на вертепі – люди добрі. Суть вертепу: нагадати людям, як важливо шанувати старі традиції».

Різдвяний вертеп Приазовської громади – це традиція, що бере початок ще з довоєнних років. Начальник Приазовської селищної військової адміністрації Андрій Орлов розповів, як колядки й різдвяні святкування завжди мали одну мету – зближувати людей:

 «Сама традиція – максимально наближати людей один до одного, єднати людей. І сьогодні, в наші складні воєнні часи, це неймовірно потужна традиція, яка дарує людям і надію, і світло, трішки радості, святкового настрою».

«Мені дуже подобається дарувати людям усмішку, підтримати друзів і залишити спогади в своїй голові. Взаємодія на репетиціях була дуже добра: ми і сміялись разом, і плакали. Приємно, що ти серед своїх, у своїй спільноті людей з одного місця».

Для Приазовської громади цей різдвяний маршрут став ще одним способом заявити про себе як про частину Мелітопольського району, який зберігає свої традиції й зв’язки попри війну. 

«Всюди, де ми буваємо зі своєю громадою, зі своїм вертепом, – це посмішки, радість і промінчики світла», – підсумував Андрій Орлов.

Саме з таким світлом і поїхав різдвяний вертеп Мелітопольщини Запоріжжям.