Молочний лиман на Мелітопольщині — один із ключових природних об’єктів Приазов’я — стрімко гине. Водойма, яку десятиліттями називали «пологовим будинком Азовського моря», сьогодні опинилася на межі знищення. Вода відступила від берегів на десятки метрів, рівень упав щонайменше на пів метра, а промоїна, через яку лиман з’єднувався з Азовським морем, фактично перестала існувати.

Жителі регіону публікують кадри, з яких стає очевидно: від колись повноводного каналу майже нічого не залишилося. Вхід морської води повністю перекритий потужним валом намитого піску та мулу. Це означає лише одне — риба більше не може зайти в лиман на нерест, а та, що вже зайшла, не має можливості вийти назад у море.

«Пологовий будинок» Азовського моря вмирає

Молочний лиман — найбільше нерестовище Азовського моря. Тут десятиліттями нерестилися пеленгас, кефаль, калкан та інші промислові види риб. Лиман відігравав ключову роль у формуванні рибних запасів усього регіону.

Сьогодні нерест фактично зірвано. Порушений водообмін призводить до замулення, обміління та загибелі екосистеми. Під загрозою опинилася не лише риба, а й тисячі птахів, для яких лиман є місцем гніздування та міграції.

Водойма входить до складу Приазовського національного природного парку та має статус водно-болотного угіддя міжнародного значення за Рамсарською конвенцією. Однак цей статус не рятує її від руйнування в умовах окупації.

Від «відродження» до загибелі

Ще у 2019 році ситуація виглядала зовсім інакше. Тоді промоїну розчистили, лиман ожив: повернулася риба, зросло біорізноманіття, на узбережжі почали розвиватися рекреаційні зони. Курортники каталися на байдарках, рибалки ловили бичка та камбалу, а екологи говорили про «друге народження» Молочного лиману.

Після окупації все змінилося. Канал перестали обслуговувати, водообмін із морем припинився, лиман почав стрімко замулюватися. Окупаційна влада намагається списати те, що відбувається, на шторми та вітри, однак реальна причина очевидна — промоїна забита піском і мулом та не виконує свою функцію.

Імітація роботи та «розпил» грошей

Сьогодні ситуація дійшла до стадії, коли навіть імітація діяльності практично припинилася. На промоїні не проводиться жодних реальних робіт: техніка відсутня, розчищення не здійснюється, канал продовжує замулюватися просто на очах у місцевих жителів.

Люди неодноразово намагалися достукатися до окупаційної влади. Жителі Мелітопольщини зверталися до так званого «губернатора», писали до «міністерства природи, екології та надрокористування», але у відповідь отримували лише формальні відписки.

відписка від окупаційної влади. скриншот із соцмережі

У відчаї вони навіть надсилали звернення на гарячу лінію Володимира Путіна.

В одному з таких листів люди прямо описували критичність ситуації:

«Шановний Володимире Володимировичу!
Допоможіть врятувати наш Молочний лиман! На промоїні склалася критична ситуація, спостерігається інтенсивне замулення, а це означає, що навесні риба не зможе пройти на нерест. Зверталися до губернатора, до Міністерства природи, екології та надрокористування, але звідусіль отримуємо лише відписки. Допоможіть врятувати наш лиман!»

Скриншот місцевого тг-чату

Однак і ці звернення залишилися без відповіді. Ні рішень, ні робіт, ні навіть публічної реакції так званої влади так і не було.

Балицький: екологія на словах, знищення на ділі

Особливий цинізм ситуації в тому, що Євген Балицький ще до повномасштабного вторгнення активно піарився на темі «порятунку» Молочного лиману. Він будував політичні кампанії на обіцянках розчищення промоїни та турботи про екологію.

Сьогодні, отримавши фактично необмежену владу в регіоні, Балицький повністю ігнорує катастрофу. Ба більше, ще в довоєнні роки структури, пов’язані з ним, заробляли на видобутку піску в районі промоїни. Тепер же, будучи гауляйтером, він контролює ситуацію, але не робить нічого, аби врятувати унікальну водойму.

Риболовля без обмежень і військові полігони

При цьому окупантів, схоже, зовсім не хвилює загибель екосистеми. На тлі обміління лиману риболовний пресинг лише посилився. Якщо раніше тут діяли суворі заборони на вилов риби під час нересту та зимівлі, то тепер риболовля дозволена цілий рік, зокрема й з човнів.

Єдине обмеження, про яке дбає окупаційна влада, — щоб рибалки не наближалися до військових полігонів, які вони облаштували просто на берегах Молочного лиману. Екологія та майбутнє регіону при цьому нікого не цікавлять.

Лиман — заручник окупації

 

Екологи попереджають: якщо промоїну терміново не розчистити, наслідки будуть незворотними. Молодь риби не зможе мігрувати в море, популяції різко скоротяться, а відновлення екосистеми триватиме десятиліттями.

Сьогодні Молочний лиман повільно вмирає. Окупаційна влада робить вигляд, що шукає рішення, але насправді використовує екологічну катастрофу лише як привід для нових нарад і бюджетних маніпуляцій.

Жителі Мелітополя та всієї Запорізької області втрачають унікальну природну спадщину Приазов’я. І це ще один злочин окупаційного режиму — не лише проти природи, а й проти майбутнього всього регіону.