Після захоплення Мелітополя російськими військами для частини місцевих жителів окупація стала не трагедією, а можливістю стрімкого кар'єрного зростання.

Люди, які до війни не мали значного впливу, скористалися зміною влади, щоб зайняти посади в незаконних структурах і вбудуватися в репресивну систему окупантів.

Одним із таких прикладів став Віталій Яценко — колишній інспектор ДАІ, який після приходу росіян перетворився на одного з елементів карального апарату в захопленому Мелітополі.

«Наполеон у погонах»

Віталій Віталійович Яценко, 1987 року народження, до повномасштабного вторгнення працював звичайним інспектором дорожньої поліції. Колишні колеги згадують його як людину без професійного авторитету та моральних принципів. За їхніми словами, ще до війни він брав хабарі, покривав п’яних знайомих за кермом і зловживав службовим становищем.

Після окупації Мелітополя Яценко без вагань перейшов на бік ворога. Він передав російським військовим службову інформацію — про місця зберігання транспорту, зброї та інших ресурсів. Невдовзі він отримав посаду «інспектора відділу Державної інспекції безпеки дорожнього руху» в незаконному «Управлінні МВС РФ „Мелітопольське“». За даними місцевих жителів і журналістів, Яценко придбав собі звання «майора» та посаду начальника Запорізької області з пропаганди безпеки дорожнього руху за значну суму — близько 2,5 мільйона рублів. Серед мешканців міста за ним швидко закріпилося прізвисько «Наполеон у погонах» через амбіції та демонстративне відчуття безкарності.

Віталій Яценко, стопкадр з росТВ

Продаж прав і «відмивання» викрадених машин

За інформацією мешканців Мелітополя, після призначення Яценко активно використовував свою посаду для незаконного збагачення. За гроші він «допомагав» оформляти водійські посвідчення без навчання і здачі іспитів, а також сприяв реєстрації проблемних та навіть викрадених автомобілів, які без його участі неможливо було поставити на облік у російських реєстрах. Таким чином, окупаційна структура перетворилася не лише на каральний, а й на корупційний інструмент.

Участь у репресіях і псевдореферендумах

Слідство встановило, що діяльність Яценка не обмежувалася дорожнім контролем. Він брав участь у рейдах проти мирного населення, незаконних затриманнях, репресіях та залякуванні мешканців. Разом із російськими силовиками він брав участь у викраденнях людей, яких утримували у тимчасових в’язницях у захоплених будівлях. Людей піддавали тортурам, намагаючись схилити до співпраці з окупаційною адміністрацією.

Крім того, колаборантів, включно з Яценком, залучали до охорони так званих «виборчих дільниць» під час фейкових плебісцитів. Під прикриттям «обшуків» із будинків проукраїнських мешканців виносили гроші, техніку та автомобілі.

Вирок українського суду

27 листопада 2025 року Комунарський районний суд Запоріжжя визнав Віталія Яценка винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України — добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах на тимчасово окупованій території.

Суд встановив, що Яценко свідомо і добровільно пішов на службу в «поліцію» РФ, патрулював вулиці Мелітополя разом із російськими військовими, виконував «правоохоронні функції» від імені держави-агресора і тим самим сприяв зміцненню окупаційного режиму.

Під час судового розгляду були допитані колишні колеги Яценка, які підтвердили, що він добровільно перейшов на бік ворога, агітував інших співробітників іти служити окупаційній владі, обіцяв кар’єрні перспективи, високі зарплати та «повага».

Суд заочно засудив Яценка до 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та органах державної влади строком на 15 років, позбавив спеціального звання «капітан поліції» та постановив конфіскувати все майно.