Українські суди продовжують розглядати позови від бізнесу, який постраждав від російської окупації. І все частіше в цих процесах фігурують компанії з Мелітопольського району — одного з регіонів, де починаючи з 2022 року Росія проводить масове «перерозподілення» майна, фактично займаючись мародерством під виглядом «націоналізації».

Нещодавнє рішення на користь Freedom Farm Terra, якій суд присудив компенсацію у розмірі 578 млн грн за втрату майна та зірвану діяльність, стало черговою ланкою в ланцюгу гучних позовів.

І справа далеко не перша. Раніше ми повідомляли, що мелітопольське підприємство «Руслан Комплект» виграло позов до РФ на суму понад 36 млн доларів, довівши захоплення майна окупантами. Крім того, Господарський суд Запорізької області стягнув з Росії понад 3,3 млн доларів компенсації за захоплений завод «Біол» у Мелітополі.

Тобто ми спостерігаємо системний процес: підприємства фіксують свої втрати і йдуть до суду, щоб документально підтвердити завдану шкоду. Це — найважливіший етап, який стане основою для подальших міжнародних позовів та механізму майбутніх репарацій.

Як Freedom Farm Terra втратила все під час окупації

«Фрідом Фарм» — один із найбільших аграрних холдингів півдня України, створений ще у 1993 році як підприємство з 100% іноземними інвестиціями. Від невеликої компанії, що займалась продажем імпортної техніки та вирощуванням кукурудзи на 300 га, холдинг виріс до понад 53 тис. га ріллі, сучасної виробничої інфраструктури та розгалуженої мережі дочірніх господарств.

Упродовж 1990–2000-х років компанія системно розширювала земельний банк у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, створювала нові підприємства, викуповувала корпоративні права та укрупнювала структуру. До 2008 року загальна площа орендованих земель холдингу перевищила 42 тис. га, а згодом зросла до понад 50 тис. га.

До складу холдингу входять чотири ключові підприємства, серед яких особливе місце займає «Фрідом Фарм Терра» — господарство, що працювало у Мелітопольському районі Запорізької області. Саме цей регіон став важливою частиною виробничої географії компанії: тут обробляли понад 7 тис. га, вирощували зернові та технічні культури, працювали логістичні та сервісні підрозділи.

До війни Freedom Farm Terra володіла аптечним, торговельним, а також сильним агробізнесом, які забезпечували зайнятість, податки та стабільні врожаї в Мелітопольському районі — регіоні, що традиційно входить до аграрного ядра Запорізької області.

Бізнес розвивався і приносив стабільний дохід:

• предприємство мало 21 земельну ділянку і 5782 га у користуванні,
• 62 одиниці сучасної техніки — від тракторів John Deere до зернозбиральних комбайнів,
• 188 одиниць обладнання — сівалки, культиватори, метеостанції, складські системи,
• а також власну аптечну мережу, що працювала в Мелітопольському районі.

В аптеках зберігалися медикаменти, обладнання, витратні матеріали — все те, що стало трофеєм для російських окупаційних сил уже в перші місяці захоплення.

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, а вже восени територія виробничих комплексів у Мелітопольському районі була повністю зайнята російськими військовими. Працівники втратили доступ до техніки та складів, врожай не був зібраний, поля залишилися під контролем озброєних груп.

Що саме захопили окупанти

Російські військові зайшли на підприємство і оголосили майно «державним». Під захоплення потрапило практично все, що становило цінність бізнесу:

• земельні ділянки та поля, готові до збирання,
• вся сільгосптехніка, включно з дорогими комбайнами та тракторами,
• посівні матеріали, добрива, пальне та всі запаси ПММ,
• виробниче обладнання, склади, офіси,
• запаси медикаментів і товарів з аптечної мережі компанії.

Фактично Freedom Farm Terra втратила весь бізнес у Мелітопольському районі — від техніки до врожаю, від інфраструктури до роздрібних точок продажу.

Як суд обґрунтував стягнення 578 млн грн

Компанія вимагала компенсацію як реальних збитків, так і упущеної вигоди, і суд детально розібрав кожен аспект справи. Під час розгляду були підтверджені ключові факти: Росія здійснила збройну агресію проти України, територія підприємства опинилася під окупацією, майно було захоплено та фактично втрачено, а між діями окупаційних сил та фінансовими втратами компанії існує пряма причинно-наслідкова залежність.

Документи, надані позивачем — інвентаризаційні відомості, податкові дані, звіти незалежних оцінювачів, — дозволили суду встановити реальний масштаб шкоди. Російська Федерація, як і у багатьох подібних справах, у процес не з’явилася, заперечень не надала і юрисдикцію українського суду не визнала. Але її спроба дистанціюватися від відповідальності не змінює суті: агресор зобов’язаний компенсувати завдану шкоду.

Чому такі рішення важливі для всіх окупованих територій

Кожне подібне рішення українського суду стає юридично зафіксованим фактом злочинів Росії на окупованих територіях. Ці документи неможливо проігнорувати — їх розглядають і надалі розглядатимуть міжнародні інстанції, від Європейського суду з прав людини до міжнародних арбітражів, які формують механізми репарацій.

Україна системно збирає докази: від звітів про захоплені підприємства та зруйновані будинки до даних про вкрадену техніку, урожай, аптечні запаси, знищену інфраструктуру та втрачені робочі місця. Це величезний масив інформації, який формує основу майбутніх позовів проти Росії на міжнародному рівні.

Заперечення юрисдикції українських судів не рятує агресора. Національні рішення — це перший етап. Наступний крок неминучий: міжнародні вимоги компенсацій і фінансова відповідальність Росії за завдану шкоду.

Мелітополь став регіоном, де окупанти масово «націоналізували» все підряд: фермерські господарства, промислові підприємства, торговельні мережі, аптеки, склади. Весь економічний фундамент району був фактично зруйнований або розграбований.

Сьогодні все більше мелітопольських компаній фіксують свої збитки в українських судах. Кожен такий позов — це ще один документ, який ляже в основу майбутніх репарацій, ще один доказ системного мародерства, ще один зафіксований розділ злочинів проти українського народу.