У Комунарському суді Запоріжжя триває розгляд гучної справи проти 4 російських поліцейських, які депортували українок з Мелітопольського та Бердянського районів. Стали відомі нові подробиці.
Журналісти відвідали засідання суду 4 листопада, на якому аналізували документи, зібрані слідством.
Хто ці особи та чим займалися в окупації
Обвинувачені – це посадові особи незаконно створених «ГУ МВС Росії по Запорізькій області» та «міграційної служби», які, за версією слідства, організували та координували насильницьке вивезення цивільних з окупованих територій.
За даними прокуратури, обвинувачені координували насильницьку депортацію трьох цивільних українок. Олену Ф., Олену Т. та Ірину М. силою вивезли з території Мелітопольщини та Бердянського району до Росії, де змусили пішки перетнути кордон з Грузією та Північною Осетією. До цього українок насильно утримували, піддавали знущанням та переслідуванням.
Журналісти раніше поспілкувались з потерпілими. Історії депортованих українок, зокрема з Мелітопольщини, їх свідчення про затримання з надуманої причини, полон та пішу депортацію
А сьогодні зосередимось на тих, хто керував депортацією.
Мета таких дій, як зазначав раніше прокурор Владислав Туркін, – придушення опору на захоплених територіях та впровадження політики агресора.
Частина цих поліцейських, давно відомі нам “персонажі”. Наприклад:
Олег Колтунов
До повномасштабного вторгнення служив в управлінні карного розшуку МВС Москви. На окупованій території його призначили керівником «ГУ МВС Росії по Запорізькій області» з базою у Мелітополі.
За наявною інформацією, Колтунов і далі працює на цій посаді. Навіть його російські колеги характеризують його як обмежену та мстиву людину – про це розповів свідок у коментарі
«І навіть його власні підлеглі попереджали – від нього краще триматися подалі. Так і казали: „У нашій службі є люди, якими не можна пишатися. Їх із Росії до вас присилають – нібито дослужити до пенсії. Не найкращі представники нашої професії“. Його не любили всі. Навіть свої».
Відомо, що на окупованій території він особисто вручав російські паспорти місцевим мешканцям, а також підписував «рішення про депортацію» українців.
Його поява в Мелітополі викликала хвилю суперечок навіть серед російських колабораціоністів. Після арешту підполковника Олексія Селіванова саме Колтунова назвали причетним до «чисток» у місцевих окупаційних структурах.
Джерела стверджують, нібито Колтунов потрапив під розслідування у Москві через хабарництво й конфлікти у відомстві – і саме це стало причиною його «відрядження» на окуповану територію.
Додаткову увагу привернула його наукова робота – дисертація, присвячена так званій «революційній законності в перші роки радянської влади». У ній Колтунов виправдовує силові репресії як спосіб «зміцнення державного порядку». Простими словами, він вважає допустимими арешти, тортури й придушення інакомислення заради «стабільності».
Але саме неофіційна частина його біографії викликає найбільше запитань. За Колтуновим тягнеться темний шлейф зв’язків і історій, про які у професійних колах воліють говорити пошепки.
Про те, що саме приховує новий «головний поліцейський» Мелітополя
Костянтин Разигрін
Раніше працював у міграційній службі РФ у Ростовській області, а з 2022 року керував міграційним управлінням на окупованій території.
Разигрін підписував «рішення про депортацію» українців, зокрема у справі про примусове вивезення жінок із Мелітопольського району. Під його контролем проходили операції з примусової «паспортизації»: російські паспорти нав’язували 14-річним дітям – про це неодноразово повідомляли окупаційні ЗМІ.
остянтин Разигрін. Фото проєкт Миротворець
Раніше український суд заочно засудив його за ідентичний злочин. За даними СБУ, Разигрін разом зі своїм начальником Миколою Опришком організовували схему примусової депортації мешканців окупованої частини Запорізької області до Росії.
«Маршрут» депортованих пролягав через Мелітополь – далі до так званого “перевалочного табору” у селищі Синявське Ростовської області. Звідти українців відправляли до прикордонних районів Росії, ближче до Латвії.
За відмову виконувати накази людей залякували розстрілом або репресіями проти рідних.
СБУ задокументувала чисельні факти викрадення і грабежів майна після депортацій, зокрема випадок із 74-річним мешканцем Полог, якого росіяни силоміць вивезли до лісосмуги біля латвійського кордону.
Олег Кокуш
Займає посаду заступника начальника відділу імміграційного контролю та був безпосереднім виконавцем депортацій. Він особисто вивозив жінок на власному авто. Зокрема, Олена Ф. в інтерв’ю свідчила:
« Мене попереджали, що оскільки я добровільно не виїхала з Росії, мене депортують примусово. Ні телефону, ні грошей із собою в мене не було. Сказали, що везуть до Грузії. За кермом був особисто Кокуш. Ми зачекали ще одну жінку – моя тезка-Лєна. Її депортували з дому. Везли нас у білому бусику з 5 охоронцями: 2 дівчини і 3 чоловіків.
Моя напарниця Олена боялася, говорила, що в Мелітополі останнім часом стали пропадати люди. Ми перепитали ще раз, куди нас везуть.
Вони залякували нас. Попереджали, що ми не можемо розповісти, що з нами було. Олені взагалі сказали: «Виїжджай як хочеш, але, якщо ти повернешся, отримаєш кулю в лоб». У мене 21 рік депортації, а в неї 25.
В Осетію нас пропускали за українськими паспортами. Далі нас провезли ще 11 км у Грузію і висадили».
Олег Кокуш. Фото проєкт Миротворець
Олег Ступішин
Олег Ступішин – колишній офіцер російських десантних військ, який після виходу у відставку перейшов до системи МВС Росії. Згодом очолив відділ з питань міграції у місті Слов’янськ-на-Кубані Краснодарського краю, звідки сам родом.
Паралельно займався «військово-патріотичним вихованням молоді» – створив клуб «Юний десантник» при місцевій школі та отримав орден імені генерала Маргелова «за успіхи у вихованні підростаючого покоління». Одним словом, дитячий пропагандист зі стажем.
Після початку повномасштабного вторгнення саме таких «вихователів» Кремль почав активно залучати до адміністрацій на окупованих територіях України. У 2024 році Ступішин став виконувачем обов’язків начальника міграційного управління окупаційного «ГУ МВС Росії по Запорізькій області».
Там він прославився публічними «паспортизаційними церемоніями» – зокрема, «урочистим» врученням російських паспортів 14-річним дітям у Мелітополі, під час яких змушував їх виголошувати «клятву вірності Росії».
Олег Ступішин. Фото-скрін окупаційних медіа,
Показові заходи знімали на відео й поширювали через окупаційні ЗМІ як приклад «успішної інтеграції молоді в російський простір».
Відомо також, що саме Ступішин ініціював одне з «рішень про депортацію» – у справі мелітопольської мешканки Ірини М.
У росмедіа Ступішин виступає як «зразковий офіцер», який «виховує патріотів Донбасу та Новоросії», проводить «уроки мужності» для школярів і бере участь у зйомках сюжетів про «нову російську молодь». За формою це виглядає як чергова кампанія «патріотичного виховання», але за змістом – це відверта спроба ідеологічної обробки дітей.
Подробиці судового засідання та докази злочинів
Комунарський районний суд розглядає справу заочно, оскільки обвинувачені переховуються на тимчасово окупованій території. Обвинувачені повідомленні про засідання – їм відправили повістки у суд через електронну пошту. Їм призначені державні захисники з центру безоплатної правової допомоги.
На засіданні 4 листопада відбувався аналіз письмових матеріалів, зібраних слідством.
Засідання Комунарського суду у Запоріжжі 4 листопада у справі про депортацію українок з окупованих територій.
Прокурор Микола Маневський пояснив, що на цьому етапі досліджують документи, які фіксують рух кримінального провадження та докази, надані потерпілими. Наступні етапи включатимуть свідчення потерпілих та, можливо, дослідження відеозаписів депортації. За оцінкою прокуратури, до оголошення вироку розгляд може тривати два-три засідання.
Ключові документи, оголошені на суді:
Підтвердження причетності: Слідство отримало офіційні документи, що підтверджують причетність Колтунова, Кокуша, Ступішина та Разигріна до незаконних депортацій.
Серед доказів – копії так званих «рішень про депортацію» та листи, де зазначається про неотримання російського паспорту як підставу. Заборона на в’їзд до РФ строком 21, а для однієї з потерпілих на 35 років. Публікації у російських пропагандистських медіа, які підтверджують причетність поліцейських до примусової паспортизації та затверджують їх посади. Відео депортації потерпілих.
Причина депортації: Прокурор встановив, що депортацію організували «у разі не отримання російського паспорту».
Насильницькі дії: Сторона обвинувачення підтвердила статус потерпілих та свідчила про фізичне та емоційне насилля – українок змусили пішки перетинати кордон, знімаючи відео з депортації.
Місцезнаходження: Прокурору стало відомо, що всі підозрювані перебувають у Мелітополі та державного кордону не перетинали.
Яке покарання загрожує та коли воно набуде чинності
Справа кваліфікована за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України – «Порушення законів і звичаїв війни».
«Оскільки тут частина перша статті 438 Кримінального кодексу України, то в даному випадку до 12 років позбавлення волі.
Після винесення вироку суду, покарання набуде сили, коли обвинувачені потраплять у розпорядження правоохоронних органів України. Тобто будуть затримані за кордоном і екстрадовані, або в'їдуть на територію України.
Оскільки їх оголошено в міжнародний розшук, їх можуть арештувати при перетині кордону», – повідомив журналісту прокурор Микола Маневський.
Редакція продовжує слідкувати за перебігом розгляду справи. На наступному засіданні продовжиться аналіз письмових доказів.
