На Харківщині на 43-му році життя раптово помер воїн з Мелітополя — Юрій Постолюк, водій протитанкового взводу механізованого батальйону.
Світлий, добрий, завжди готовий прийти на допомогу — таким його запам'ятали рідні, друзі та побратими. Про загибель захисника повідомили на сайті Бориспільської міськради.
З Мелітополя — на фронт
Юрій Постолюк народився 4 травня 1983 року в селищі Поліське Київської області. Після Чорнобильської катастрофи його родина була змушена покинути рідні місця. Доля привела їх спочатку до Криму, а потім — до Мелітополя, який став для Юрія справжнім домом. Він закінчив Мирненську школу, потім професійно-технічне училище в Мелітополі, де отримав професії слюсаря і водія-тракториста.
Працював руками, любив техніку, завжди прагнув бути корисним. Коли в 2022 році в Мелітополь прийшла війна, сім'я Юрія змушена була тікати з окупації. Їх прихистила Вінницька, а пізніше — Київська область. Але сидіти в тилу Юрій не міг. У серпні 2024 року він підписав контракт і став на захист України.
«Наш Юрчик був душею компанії» «Наш Юрчик, — з теплотою згадує сестра. — Він був веселим, добрим, справжньою душею компанії. Любив риболовлю, гриби, жарти. Ніколи не проходив повз чужу біду. Якщо комусь потрібна була допомога — він перший».
Племінниці згадують, що дядько завжди вмів підняти настрій:
«Юра завжди з посмішкою, завжди з добрим словом. Навіть коли було важко, він вмів сказати щось так, що всім ставало легше. Він дуже любив життя і людей. Для нього допомогти — це не обов'язок, а радість».
Після початку служби Юрій пройшов кілька напрямків — Херсонське, Покровське, Харківське. Отримавши поранення, він пройшов лікування і повернувся на передову.
«Він не вмів відсиджуватися осторонь, — розповідає командир підрозділу. — Завжди вперед, завжди поруч. Чуткий, турботливий, надійний. Для мене він став не просто побратимом, а братом. Підтримував у важкі хвилини, заспокоював, вірив у краще. Таким він і залишиться в нашій пам'яті».
Він був світлим променем навіть у темряві Рідні кажуть, що Юрій завжди дзвонив додому і вчив побратимів не втрачати зв'язку з близькими: «Він говорив: «Зателефонуй мамі, напиши дружині — вони чекають».
Його доброго серця вистачало на всіх». Про нього з теплотою згадують навіть батьки його товаришів по службі:
«Ми не були знайомі особисто, тільки по телефону. Але навіть через розмову відчувалося — це людина з добрим, щирим серцем. Він завжди цікавився, як у нас справи, жартував, підбадьорював. Юра вмів бути світлим променем навіть серед мороку війни. Він став для нас сином, подарованим війною».
28 жовтня 2025 року серце Юрія несподівано зупинилося... Не витримало.
Він любив життя у всіх його проявах
«Веселий, доброзичливий, з якимось жартом або історією — він умів створити настрій навіть у звичайний день, — згадують друзі. — Йому було важливо, щоб усім навколо було добре. Якщо потрібно було допомогти — він ніколи не відмовляв. Підвезти, щось зробити своїми руками — для нього це було природно».
Останній шлях Героя Церемонія прощання з Юрієм Постолюком відбудеться 7 листопада 2025 року о 10:00 в Свято-Миколаївському храмі, після чого відбудеться поховання на кладовищі в селі Мала Стариця.
«Він назавжди залишиться в наших серцях, — кажуть рідні. — Герой, син, брат, друг, людина з великим і добрим серцем. Таким був наш Юрчик».
