Для родин загиблих захисників з Мелітополя та району Запоріжжя стало місцем, де пам'ять про їхніх рідних знайшла гідний прихисток.
Нова відкрита Алея Пам'яті біля міськради стала єдиним простором для вшанування всіх полеглих, незалежно від громади чи року загибелі. Тим часом, доля тимчасових меморіальних призм на проспекті вирішена: їх планують прибрати, але не терміново, а нове місце для них оберуть за участі містян.
Створення Алеї стало символом єднання, зокрема для тих, хто через окупацію втратив зв’язок із рідною землею. Світлана Ізмайлова, мати загиблого героя «Файзера» та очільниця організації "Незламні родини Запорізького краю", висловлює щиру вдячність.
«Я хочу висловити щиру вдячність нашій міській владі, військовій адміністрації і кожній громаді. Щиро вдячні за те, що відкрита Алея нашим загиблим.
Ми хотіли тут цю Алею, і нас дослухала наша місцева влада, пішла нам на зустріч і зробила. Я дуже вдячна. Мої родини загиблих, я спілкуюся з ними, це не лише місцеві, це всі родини з усіх громад. Ми дуже вдячні.»
Історії мелітопольців, чия пам’ять живе на Алеї
Син Світлани Ізмайлової — Володимир Лисенко, позивний «Файзер». Він був активістом ще з часів Майдану, пішов добровольцем у 2014 році, а потім воював із початком повномасштабного вторгнення.
Володимир пройшов Правий сектор, Грузинський легіон, 10-ту гірсько-штурмову бригаду та 25-ту ДШВ. Його мати згадує: «Файзер» був енерджайзером. Хлопці-побратими саме так про нього і говорили. Він був чесним, справедливим і воїном. Він дуже любив свою батьківщину.
На Авдіївському напрямку він вивів побратимів із-під обстрілу, за що був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня та "Сталевим хрестом" від Головнокомандувача. Володимир Лисенко загинув у 2022 році.
«Він був енерджайзером. Хлопці побратими саме так про нього і говорили. Він був чесним, справедливим і воїном. Це було в ньому загартовано. Він дуже любив свою батьківщину і дуже хотів, щоб наші діти ходили у вишиванках. Якось приїхав на день прапора у Веселе, дивиться і каже: ‘Мамо, нарешті всі наділи вишиванки’. Він стояв, не міг стримати сліз».
Яна Гордєєва, дружина загиблого героя Олександра з окупованого Веселого Мелітопольського району, до сих пір носить на шиї обручки. Свою та Олександра, як символ вічного кохання. Для неї та інших родин було критично важливо, щоб усі герої були вшановані разом.
«Ми дуже багато і довго це обговорювали. Ми хотіли, щоб вшановувалися всіх хлопців і на одному місці, коли проводиться захід, щоб не було розділення.
Ми обрали це місце, тому що тут ніби час завмирає, ніби зустрічаються два світи. Ось проспект, який шумний, багато людей, автомобілів. І коли ти проходиш поміж хлопців, стендів, квітів, усе завмирає, йде тиша. Це дуже правильне місце».
«Я приходжу, і мені душа... це прямо бальзам на душу пішов. Так, воно боляче, дуже болюче. Але я знаю, що вони тут є. Я можу підійти, подивитись, постояти і подивитись їм у вічі.
Тут ти не можеш пробігти і проїхати. Тут ти йдеш, і все зупиняється. Вони нас оберігають, вони наш захист, вони просто нас охороняють. Ти йдеш і крок за кроком сповільнюєшся і розглядаєш. А вони тебе проводжають».
Доля призм: Приберуть, але без поспіху
Поки нова Алея об'єднує родини, вирішується доля меморіальних призм, встановлених уздовж проспекту Соборного.
Вперше ці конструкції почали встановлювати 1 жовтня 2023 року, коли офіційно відкрили так звану Алею героїв. Вже тоді ці конструкції вважали тимчасовими. На сьогодні встановлена 111 така призма. Проте з початку 2024 року виготовлення нових припинили.
Долю призм обговорюють на Раді жінок загиблих героїв при ЗМР. Голова Ради – Галина Гончаренко, розповідає, що у Запорізькій області тисячі загиблих, тоді як призм — лише 111. Ця нерівність є ключовою причиною, чому тимчасові призми мають поступитися місцем нововідкритому меморіалу Алея Героїв.
«Питання про подальшу долю призм зараз дуже актуальне і, так, дуже болюче. Усім зрозуміло, що ці призми декларувалися як тимчасові споруди, і це не мало бути назавжди. Ми розуміємо, що тут не зовсім або зовсім неправильно, бо вшанувати ми повинні кожного і кожну — це справа честі і совісті.»
Галина Гончаренко категорично спростувала інформацію про те, що родини нібито платили за призми, а тепер їм не повертають гроші.
«Це абсолютно неправдива інформація. За жодну призму не платили родини. Ці призми були виготовлені повністю коштом підприємства, яке це виробляло, за їхньою ініціативою, їхніми коштами, потужностями і так далі. Це підприємства встановлювали їх».
Куди перенесуть призми та чи вплинуть на це містяни?
Хоча демонтаж із проспекту неминучий, терміни та нове місце розташування ще не визначені. Серед варіантів:
- повернення плакатів родинам,
- встановлення призм на підприємствах, де працювали герої,
- або в районах їхнього проживання.
Галина Гончаренко підкреслює, що оскільки такий процес вшанування відбувається вперше, влада залучатиме громаду до прийняття рішення.
«Все, що ми робимо зараз для вшанування пам'яті, ми робимо вперше. Ця війна для нас вперше, і ми не знаємо достеменно, як краще чи як правильно.
Тому в першу чергу ми, безумовно, дослухаємось до думки родин загиблих. Але, звісно, ми як Запорізька міська рада зобов'язані дослухатися і до думки мешканців міста. Це нормально, тому буде проведено опитування, і ми знайдемо оптимальне рішення».
Галина Гончаренко заспокоїла запоріжців, наголосивши, що демонтаж не буде терміновим чи поспішним:
«Я хочу заспокоїти запоріжців, що терміново ніхто прибирати, зносити їх не буде. Ми діємо в першу чергу за законом України, за совістю і з нормальним людським відношенням. Тільки так».
Надалі вшанування пам'яті всіх полеглих захисників відбуватиметься на новій збільшеній Алеї пам'яті. Після перемоги в Запоріжжі також планують звести великі, фундаментальні меморіальні комплекси.
