Ще в 2021 році Центр стратегічного розвитку територій провів масштабне соціологічне дослідження серед жителів Мелітополя та прилеглих сіл.

Тоді люди називали серед головних цінностей мир, безпеку та розвиток інфраструктури. Планувалося, що ці пріоритети стануть основою Стратегії розвитку регіону до 2030 року. На жаль, повномасштабне вторгнення Росії в Україну докорінно змінило життя Мелітопольського району. Директор згаданого центру Андрій Орлов наразі обіймає посаду начальника Приазовської селищної військової адміністрації.

Найкращі камери

Ця громада, як і низка інших у Запорізькій області, вже понад три роки перебуває під російською окупацією. В інтерв'ю проекту Радіо Свобода «Новини Приазов'я» Орлов розповів про те, як змінилося життя в Мелітополі та районі за майже чотири роки російської окупації.

«На той момент (до початку повномасштабного вторгнення — авт.) лінія фронту була далеко — майже за 300 кілометрів, — згадує директор Центру, а нині начальник Приазовської селищної військової адміністрації Андрій Орлов. — Більше половини жителів вважали регіон абсолютно безпечним. Мелітополь був комфортним місцем для життя, розвивалася інфраструктура, медицина, освіта».

За словами Орлова, жителі акцентували увагу на доступі до води та електрики, на розвитку доріг і якості адмінпослуг.

«Ми хотіли, щоб люди могли працювати вдома, а не виїжджали шукати заробіток. Мелітополь мав величезний економічний і туристичний потенціал», — додає він.

Після окупації: занепад і страх

З приходом російських військ ситуація змінилася кардинально. Усі сфери, в які Україна вкладала зусилля, виявилися зруйнованими.

«Мелітополь став важливим логістичним центром для російської армії, — каже Орлов. — Це вузол між Кримом, Маріуполем і півднем області. Тому окупанти перетворили місто на військовий гарнізон. Там постійно проходять рейди, перевірки, людей залякують. У місті діють ФСБ, військові, козаки — вони між собою навіть не координуються».

Місцеві жителі, за його словами, вже більше трьох років живуть під тиском, з постійними обшуками і погрозами.

Російські військові в 2022 році під час окупації Мелітополя. фото «Радіо Свобода»

Мелітополь заполонили кримінальні угруповання

Після захоплення міста в Мелітополь хлинув потік кримінальних елементів з Росії.

«Ми бачимо боротьбу за владу між різними групами, — зазначає Орлов. — Це типова практика ФСБ і адміністрації Путіна на захоплених територіях. Тих, хто допомагав окупантам, потім усувають — як непотрібних свідків. Ми вже бачили це в Криму і на Донбасі».

Агросектор зруйнований, сади вирубані

До 2022 року район активно розвивав сільське господарство — тут працювало понад 200 підприємств. Зараз, за словами Орлова, ледь функціонує близько п'ятдесяти.

«Окупанти вивезли сільгосптехніку до Росії, в Ростовську і Ставропольську області. У багатьох господарств просто немає ресурсів для поливу, бурять свердловини, але води не вистачає. Вони повернулися до радянських сортів зернових, тому що сучасні технології їм недоступні», — розповідає він.

Особливий біль у мелітопольців викликає знищення знакових черешневих садів, що стали символом міста.

«Вони вирубали історичні сади — дослідну станцію імені Сидоренка, сади Філібера, які знали в усьому світі. Це було серце Мелітополя. Тепер вони просто роблять видимість «відновлення», щоб вибивати дотації з Москви», — розповів Орлов.

 

Мелітопольська черешня. Фото «Радіо Свобода»

Місто для армії, а не для людей

Окупаційна влада заявляє, що до 2026 року населення Мелітополя збільшиться до 500 тисяч осіб, хоча до війни в місті жило близько 150 тисяч.

«Балицький, мабуть, включає в цю цифру військових, ФСБшників і їхні сім'ї, — каже Орлов. — Вони просто перетворюють Мелітополь на величезний військовий табір. Людей витісняють, а на їх місце завозят тих, хто лояльний окупантам».

За словами Орлова, окупанти робитимуть все можливе, щоб вижити з міста корінне населення.

«Для Мелітополя комфортна кількість населення — 150 тисяч. Місто і регіон хотіли розширюватися для нових мешканців. Планували побудувати котеджі навколо міста. Нові населені пункти, такі як Семенівка і Нове, мали можливість прийняти частину населення на себе. Дороги та інфраструктуру мали підтягувати, щоб максимально розселити людей. Я розумію, що так званий «керівник» може звітувати (про збільшення населення міста), враховуючи ті військові підрозділи, які знаходяться в Мелітополі, та інших силовиків. Але це теж мешканці, які п'ють воду, ходять по дорогах, їдять і так далі. Він каже, що буде 500 тисяч. Думаю, це буде армія, яку вони хочуть розмістити там, щоб вижити максимально місцевих».

 

Кадровий голод і пропаганда

До війни Орлов працював викладачем у Мелітопольському педагогічному університеті, який після початку вторгнення був перенесений на підконтрольну Україні територію.

«В окупації бракує фахівців. Тому вони об'єднали педагогічний і агротехнічний університет в один. Багато викладачів виїхали, залишилися лише ті, хто підтримав окупаційну владу. Це колабораціоністи, які тепер навчають студентів за російськими програмами», — каже він.

 

Він підкреслює: вся система освіти на захоплених територіях повністю вбудована в російську ідеологію і пропаганду, починаючи з дитячих садків.

Після звільнення: проблеми і надії

Орлов попереджає — чим довше триває окупація, тим складніше буде відновити регіон.

«Ми повернемося туди з іншим населенням. За три роки виросло нове покоління, виховане під прапорами Росії. Буде відтік колабораціоністів, але залишаться ті, хто адаптувався до «нової реальності», — зазначає чиновник.

Він також говорить про необхідність запобігання «самосудів» після деокупації:

«Проблема може бути і з так званою «сірою зоною». Насиченість маргінальними верствами населення, криміналітетом на сьогоднішній день дуже висока на тимчасово окупованих територіях. Відповідно, криміналітет так просто звідти не піде. Коли ми туди зайдемо, зіткнемося з його високим показником. Він додасться ще й тому, що наші люди почнуть влаштовувати певні розбірки. Це теж велика проблема. Територія певною мірою буде «сірою зоною», поки не наведемо там порядок».

За словами Орлова, деокуповані території потребуватимуть не тільки військового звільнення, а й масштабного відновлення економіки, інфраструктури та довіри.

«Нам потрібні фахівці — інженери, вчителі, комунальники, медики. Україна повинна створити справжню «армію відновлення», щоб повернути життя в ці міста. Адже три роки війни — це не просто зруйновані будинки. Це зруйновані зв'язки і свідомість людей», — підкреслив він.

Наразі релокована Приазовська громада працює із Запоріжжя.

«Ніхто не хоче виїжджати, бо Запоріжжя — це наш форпост, — каже Орлов. — Люди вірять у деокупацію та повернення додому. Ми підтримуємо наших переселенців, зберігаємо їхню ідентичність і віру в те, що Мелітополь знову стане українським».