ТРК Мелітополь першим повідомив про затримання підлітків з Мелітополя, яких російські пропагандисти назвали учасниками «диверсійної групи».

Тепер стали відомі їхні імена, а також яка страшна ціна, за яку окупанти вибивали у них «зізнання», хто з них живий і куди вивезли тих, хто залишився після викрадення.

«Чорний саботаж»: як зі школярів зробили «терористів»

У грудні 2023 року підконтрольні Росії Telegram-канали поширили повідомлення про затримання трьох підлітків з Мелітополя.

скрін пропагандистських ЗМІ 21 грудня 2023 року

У роликах, знятих ФСБ, лунали «зізнання» у «співпраці з СБУ» і «коригуванні ударів по військових об'єктах». Окупанти стверджували, що хлопці нібито передали координати готельно-ресторанного комплексу «Привал мисливця», де часто збиралися російські військові та представники спецслужб. В результаті ракетного удару було вбито і поранено багато окупантів. 

ТРК Млітополь першим повідомив про затримання підлітків, посилаючись на власні джерела в місті.

Тоді редакція навмисно не публікувала їхні імена з міркувань безпеки. Зараз завдяки проекту Радіо Свобода «Ти як?» стало відомо, що йшлося про звичайних старшокласників з окупованого Мелітополя. Їх імена:

• Віктор Азаровський,
• Олег Шокол,
• Денис Василик. 

ї

4 вересня під час дебатів напередодні Генеральної асамблеї ООН заступник міністра закордонних справ України Мар'яна Беца у своєму виступі про ситуацію на окупованих територіях згадала імена українських неповнолітніх, які перебувають у в'язницях. Павло Гримак і Данило Дахов були вбиті в ув'язненні, за словами Беци.

Одних вбили, інших судять

За версією окупантів, з лютого 2022 по березень 2023 року троє підлітків — Віктор Азаровський, Олег Шокол і Денис Василик — нібито створили «терористичне угруповання». Російська пропаганда стверджує, що вони діяли в інтересах СБУ і «були прихильниками проукраїнської націоналістичної ідеології». Окупанти заявляють, що підлітки нібито заклали саморобний вибуховий пристрій уздовж залізничних колій маршруту «Мелітополь–Тащеняк». До диверсійної групи загарбники записали ще двох місцевих жителів, які, за їхньою версією, загинули в результаті мимовільного підриву невстановленого саморобного вибухового пристрою. Що стосується затриманих, то проти них було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 223.1, ч. 3 ст. 222.1, ч. 1 ст. 30, ч. 2 ст. 205, ст. 317 Кримінального кодексу РФ.

Для пропагандистського відео їх змусили пройти в наручниках вздовж колій, при цьому вимовляючи заздалегідь написаний текст:

«Приблизно в цій області ми заклали вибухівку. Це був тротиловий кубик такий. І балони переправили, як мені відомо, я їх особисто своїми очима не бачив, вони прийшли з боку підконтрольної Україні території через річку Дніпро».

Також окупанти звинувачують підлітків у тому, що в червні 2023 року вони нібито стежили за депутатом обласної Законодавчої ради та співробітником правоохоронних органів, збирали дані і планували встановити СВУ під днищем автомобілів.

- У червні поточного року члени цієї групи стежили за одним із керівників російської громадської організації, який пізніше став депутатом обласної Законодавчої ради. Отримавши необхідні дані про розпорядок і маршрути пересування своєї жертви, зловмисники, дотримуючись інструкцій своїх кураторів, виготовили саморобний вибуховий пристрій, який мали намір закласти біля входу в під'їзд, - писала тоді російська пропаганда.

 

Фактично ці звинувачення стали приводом для викрадення підлітків і їх незаконного утримання російськими силовиками.

Викрадення серед білого дня

Журналістам Радіо Свобода вдалося ознайомитися з копією постанови російського суду, отриманою з власних джерел. Згідно з документом, Віктора Азаровського затримали 31 жовтня 2023 року, а двох інших неповнолітніх — Олега Шокола і Дениса Василика — за день-два до цього. Всі троє — з Мелітополя.

На момент затримання Віктору і Денису було по 16 років, Олегу — 17. Російські силовики звинувачують підлітків в організації групи, яка нібито планувала терористичний акт, диверсію, а також виготовлення і зберігання вибухівки. За словами очевидців, підлітків забрали люди в балаклавах і без розпізнавальних знаків. Це відбувалося серед білого дня — у дворах, біля магазинів, на вулиці. Батьків не повідомили, адвокатів не допустили.

«Під'їхав білий мікроавтобус, люди в чорному – в масках, балаклавах – затягли дитину в машину. Сусіди бачили, як це сталося. Почалися пошуки. Ніхто не розумів, що відбувається – дитина без зв'язку. Через деякий час його бачили очевидці, які розповіли мені: він був виснажений, дуже наляканий, зі слідами побоїв, синцями. Вони побачили його біля міськвідділу російської поліції в окупації», – розповіли очевидці про викрадення Віктора Азаровського.

Після цього зв'язок з підлітками перервався. Через кілька тижнів пропагандистські канали опублікували «відео зізнань», де побиті і розгублені юнаки говорили на камеру завчені фрази.

Таганрозька в'язниця і тортури

За даними правозахисників, всіх трьох вивезли до Росії і помістили в слідчий ізолятор №2 міста Таганрог разом із дорослими чоловіками. Це місце вже давно фігурує в свідченнях колишніх в'язнів як одне з найстрашніших у системі ФСБ — там ув'язнених систематично б'ють, тримають у темряві і позбавляють медичної допомоги.

«Віктору виповнилося 18 років прямо в СІЗО. Його били, не давали спати, відмовляли в ліках. Він просто перестав їсти і говорити. Слідчі намагалися вибити з нього «зв'язки з СБУ», — розповіла юристка Катерина Бобровська, яка супроводжує справу.

Почалися дуже серйозні проблеми зі шкірою: він майже не спав, не міг їсти, шкіра на руках була вкрита товстою кіркою. Жодні звернення до лікарів не дали результату. Вони кажуть: «Ви все вигадуєте, ми нічого робити не будемо». Одного разу мені зателефонувала людина, яка утримувалася поруч, і сказала, що Віктор просто лежить, дивиться в стелю, не їсть.

Ситуація була вкрай важкою. Тоді я написала звернення до Папи Римського Франциска. Він направив Маттео для перевірки (спецпосланець Папи Римського по Україні Маттео Дзуппі, – прим. РС). За два тижні до цієї перевірки дітей почали відгодовувати. Хлопці почали трохи приходити до тями, але це тривало недовго".
З листопада 2024 року справу трьох українських хлопців розглядає Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону – про це йдеться в копії судової ухвали. Вироку поки що немає. Усім затриманим періодично продовжують запобіжний захід – утримання під вартою.

"Скільки було звернень з проханнями, щоб їх залишили вдома, щоб змінили запобіжний захід, наприклад, на домашній арешт. Це ж діти, у них є сім'ї. Жодного українця не відпустили під домашній арешт. Всі вони перебувають у неволі. Там їх катували, змусили розповісти історію, якої не було, звинуватили в спробі підриву підполковника поліції Російської Федерації, в закладці вибухівки на залізничному полотні. Тобто українських дітей визнали «терористами».

Суддя прийме таке рішення, яке їм потрібно. Вона взагалі нічого не слухає. Під час обшуку вилучили техніку – телефони, комп'ютери – і нічого не знайшли, доказів немає. Всі докази ґрунтуються тільки на показаннях хлопців у перші дні, коли до них застосовували силу. Більше у них нічого немає. Хлопців возили на психолого-психіатричне дослідження – досі ніхто не бачив результатів", – розповідає Катерина Бобровська.
 

Вона також повідомила журналістам, що у зв'язку з цією історією подала заяву до Офісу Генерального прокурора України про вчинення військових злочинів.

Двоє інших зникли

За словами  двоє інших підлітків — Павло Гримак і Данило Дахов — мертві. Є підстави вважати, що вони могли загинути ще до етапування до Росії.

Про те, що двоє підлітків мертві, окупанти повідомили батькам молодих людей, підкріплюючи цю інформацію результатами ДНК-експертизи. Але їхні тіла через стільки часу так і не повернули рідним, що вкотре підтверджує: хлопці загинули не в результаті нещасного випадку, їх закатували до смерті російські загарбники.

Нагадаємо, що аналогічно окупанти вчинили і з убивствами ними в Бердянську 16-річних Тиграна Оганнісяна і Микити Ханганова, яких вони звинуватили в теракті в Мелітополі. Слідчий комітет РФ стверджував, що неповнолітніх затримали за змову з ЗСУ і «пошкодження залізничного полотна, щоб не дозволити російським збройним силам отримати матеріальне забезпечення». Підлітків, яких вже викрадали російські військові у вересні 2022 року, катували, а 24 червня 2023 року пострілом у голову вбили російські снайпери. У червні 2023 року стало відомо, що в окупованому Бердянську обох підлітків було вбито пострілами снайперів. Причому батькам тіла дітей досі так і не віддали.

Це не суд — це розправа

З листопада 2024 року справу трьох українських підлітків розглядає Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону, йдеться в копії судової ухвали. Вироку досі немає, проте хлопцям регулярно продовжують утримання під вартою. Як зазначає Катерина Бобровська, суддя фактично не прислухається до аргументів захисту. Під час обшуків вилучали телефони та комп'ютери, проте доказів провини не знайшли. Усі звинувачення ґрунтуються лише на показаннях підлітків у перші дні після застосування до них сили.

Хлопців також відправляли на психолого-психіатричну експертизу, але результати досі невідомі. Бобровська подала заяву до Офісу Генерального прокурора України про вчинення військових злочинів. Підліткам інкримінують особливо тяжкі злочини — планування терористичного акту, виготовлення та зберігання вибухівки, нібито в складі організованої групи. За такими статтями загрожує навіть довічне ув'язнення. Українська прокуратура та правозахисні організації фіксують десятки подібних випадків на окупованих територіях, де підлітків і молодих людей звинувачують у «тероризмі» або «співпраці з СБУ» без доказів.

Системна практика ФСБ

Схожі затримання відбувалися в Бердянську, Маріуполі та на території окупованої Луганщини. За даними української розвідки, ФСБ активно використовує підлітків у пропагандистських сюжетах, фабрикуючи «диверсійні справи» для звітності. При цьому адвокати та родичі затриманих не мають доступу до «матеріалів слідства», а міжнародні правозахисні організації не допускаються до в'язниць. Доля викрадених і вбитих підлітків у захопленому Росією регіоні — лише мала частина жахливої картини долі українських дітей на окупованих територіях.

Четверо підлітків вже були вбиті і закатовані до смерті, а трьох інших два роки поспіль катують і утримують у російських в'язницях. Прості старшокласники перетворюються на заручників пропаганди і насильства, їхні життя зруйновані без найменших доказів провини, а сім'ї залишаються в невідомості і страху. Кожен день у цих в'язницях — це тортури, позбавлення волі і людської гідності, що показує повну нелюдяність окупаційної системи.