
Окупанти порушили кримінальну справу проти мешканки Михайлівського району за 50 км від Мелітополя.
За їхньою версією, вона переказувала гроші на розрахунковий рахунок, який, як стверджують у ФСБ, використовувався в інтересах Збройних сил України. Точна сума переказів в офіційному повідомленні не вказана. Жінці обрано запобіжний захід — утримання під вартою, її викрали і тримають у катівнях окупантів, змушуючи знімати зізнавальні ролики. Їй загрожує до 20 років позбавлення волі. З огляду на її вік, у в'язниці вона проведе решту життя.
Репресії за допомогу своїм
Подібні справи — частина загальної практики репресій на тимчасово окупованих територіях: моніторинг банківських операцій, перевірки телефонів і соцмереж, заяви щодо будь-кого, хто допомагає захисникам України. Навіть символічні суми тепер нерідко стають приводом для кримінального переслідування.
Раніше 73-річний житель області Андрій Марков був засуджений на 15 років за статтею про «державну зраду» за фінансову допомогу ЗСУ, на сьогоднішній день він вже помер у катівнях росіян. А 63-річну мешканку Мелітополя притягували до відповідальності за переказ приблизно 2,4 тис. грн з рахунку родички. Донати навіть на невеликі суми окупанти трактують як кримінальну діяльність. За російським кримінальним кодексом подібні статті передбачають дуже жорсткі санкції — у ряді формулювань до 20 років позбавлення волі. У реальності ж навіть літні люди та інваліди опиняються під слідством за те, що, по суті, висловили солідарність із власною країною.
Страх і тиск як інструмент
Політика масового переслідування за фінансову підтримку українських сил виконує насамперед два завдання окупаційних органів:
- по-перше, залякування — щоб люди перестали надавати допомогу;
- по-друге, формування «справ» для демонстрації нібито «правозастосовчої» активності.
На практиці це означає, що сотні жителів залишаються в постійному страху: будь-який переказ — навіть невеликий — може закінчитися кримінальним переслідуванням і багаторічним тюремним терміном. Підтримка своєї армії в умовах окупації залишається актом громадянського опору — але для тих, хто не виїхав, вона нині пов'язана з ризиком кримінального переслідування, в'язницею і тиском на сім'ї.