У День фізичної культури та спорту на стадіоні «Славутич-Арена» у Запоріжжі відбулося «Свято нескорених дітей». На свято запросили дітей з різних куточків Запорізької області — від Мелітополя до Гуляйполя, від прифронтових сіл до самого Запоріжжя.

Організоване Асоціацією Нескорених Громад у співпраці з європейськими партнерами, воно об’єднало понад 120 дітей із прифронтових, тимчасово окупованих та релокованих громад. Це діти загиблих Героїв, зниклих безвісти, з багатодітних родин та ВПО.

Діти отримали нові 116 пар спортивних кросівок за рахунок європейських донорів. Долучилися до інтерактивів, конкурсів та паперового шоу, а також стали свідками фінального матчу Кубка Єдності. Проте за кожною усмішкою — своя історія боротьби за нормальне дитинство у час війни.

«Залишився будинок, залишилось життя». Історія з Мелітополя

Для Олена з Мелітопольського району, яка приїхала на захід разом із донькою Маргаритою, нові кросівки й атмосфера дитячого свята — це більше, ніж просто подарунок.

«Ми дуже щасливі. Багато дітей, гарні конкурси, подарунки. Донька вже в нових кросівках, бігає, усміхається. Для мене, як мами, це економія, а для неї — радість», — каже Олена.

Вона згадує, як важко було залишати дім і починати все з нуля в Запоріжжі.

«Нема житла. У Мелітопольському районі залишився будинок, робота, родичі. Залишилось життя. Тут починаємо все з початку. Такі заходи дуже допомагають. Багато дітей досі навчаються онлайн, не всі мають змогу ходити на гуртки. А тут вони бачать одне одного, щасливі, як колись у садочку».

Для її доньки цей день став нагадуванням, що попри війну є місце дитячій радості.

«Ми це все пройшли, не здаємося». Історія з Полог

Свою історію до Запоріжжя привіз і Андрій із сином Іваном. Їм довелося залишати Пологи тоді, коли місто вже було під окупацією. Чоловік служив у добровольчому формуванні, тож виїзд був єдиним шансом врятувати сім’ю.

«Для нас це було питанням життя. Тут почали все з початку. Ваня пішов у перший клас. Це був стрес, нове середовище, війна за плечима. Було дуже важко. Але ми це все пройшли, не здаємося, віримо у краще майбутнє», — каже Андрій.

Його син Іван мріє стати футболістом. Хлопчик ще змалечку грав у м’яч вдома, а у Запоріжжі потрапив до спортивної секції, і це стало для нього новою сторінкою життя.

«Спочатку грав вдома, у квартирі, мама сварилася, бо ми все ламали. У Запоріжжі вийшли на стадіон, знайшли тренера, і тепер він займається у секції, ми як батьки платимо внески для дітей. Для нього це дуже важливо — щоб не замикатися, не втрачати інтерес до життя», — додає чоловік.

Андрій упевнений, що такі події, як «Свято нескорених дітей», мають неоціненне значення:

«Дітям потрібно більше живого спілкування. Так вони вчаться заводити нові знайомства, знаходити спільну мову. Подарунки люблять усі, але найцінніше — це нові друзі».

Діти з села і з міста: однакові мрії

Серед учасників були й родини з прифронтових сіл. Марія із села Відрадне Широківської громади приїхала з сином Єгором. Для них ця поїздка стала справжньою подією, адже в селі немає можливості возити дітей на спортивні змагання чи концерти.

«У нас немає можливості возити дітей на футбол чи інші події. А тут син уперше потрапив на такий великий захід. Він у захваті, каже, що хоче займатися футболом. Для нас це важливо, бо через війну фінансово важко, тим паче возити на спортивні заходи у місто немає можливості. А тут дитина відчула, що може бути футболістом, що про неї піклуються», — каже жінка.

Єгор не приховує своїх мрій:

«Я хочу, щоб закінчилася війна. А ще мені подобається грати у футбол і сьогодні я чекаю на матч».

Спорт як символ єдності

Голова Запорізької обласної асоціації футболу Микола Білий підкреслює, що «Свято нескорених дітей» тісно пов’язали з фіналом Кубка Єдності, щоб показати: спорт може бути не лише грою, а й символом сили духу.

«Ми хочемо, щоб діти знали: є не лише війна і тривоги, а й радості. Ми будуємо нові футбольні майданчики, відкриваємо секції. Це дає надію на відродження».

«Свято нескорених дітей» у Запоріжжі стало більше, ніж днем розваг і подарунків. Для родин, які виїхали з Мелітополя, Полог чи маленьких сіл біля фронту, воно стало ковтком спокою та дитинства посеред війни.